Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
РОБОТА ПСИХОЛОГА З ЛЮДЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ (ОП) - Coggle Diagram
РОБОТА ПСИХОЛОГА З ЛЮДЬМИ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ (ОП)
ПРЕДМЕТ, МЕТОДОЛОГІЯ ТА КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ
Визначення галузі: Робота психолога з людьми з ОП – це галузь знань, що вивчає психофізіологічні особливості розвитку людини з ОП, закономірності її навчання та виховання.
Предмет дослідження: люди з фізичними та психічними недоліками. Найбільш оптимальним є термін, запропонований ще в кінці 70-х років англійськими фахівцями: «діти з особливими освітніми потребами».
Методологічна основа: можливість подолання недоліків дитини в умовах спеціального навчання та виховання.
Значення для спеціальної педагогіки: на основі даних цієї галузі будується система навчання, виховання і соціальної адаптації людей з різними типами порушень психічного розвитку; виявляються найбільш ефективні методи навчання; будується система професійної консультації і профорієнтації.
Ключові категорії:
Виховання людей з ООП.
Навчання та розвиток людей з ООП.
Корекція — система заходів, спрямованих на виправлення або послаблення недоліків психофізичного розвитку.
Компенсація — заміна або перебудова порушених та недорозвинутих функцій організму.
Соціальна реабілітація — включення людей з ООП в соціальне середовище.
Соціальна адаптація — приведення поведінки дитини до суспільних норм.
СУМІЖНІ ГАЛУЗІ (СПЕЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА)
Спеціальна психологія: вивчає психофізіологічні особливості людей з ООП, закономірності їх виховання, навчання, підготовки до соціальної адаптації і реабілітації різних категорій дітей з проблемами в розвитку.
Спеціальна педагогіка: теорія і практика спеціальної освіти осіб з відхиленнями у фізичному і психічному розвитку, для яких навчання в звичайних педагогічних умовах є важким або неможливим.
ЗАВДАННЯ РОБОТИ ПСИХОЛОГА З ЛЮДЬМИ З ОП
Виявлення закономірностей психічного розвитку людей з ООП.
Вивчення особливостей розвитку пізнавальної діяльності та особистості людей з різними порушеннями.
Розробка діагностичних методик і способів психологічної корекції різних типів порушень.
Вивчення психологічних проблем інтеграції і інтегрованого навчання.
Психологічне обґрунтування найбільш ефективних шляхів і методів психологічної дії на психічний розвиток дітей з різними типами порушень.
ГАЛУЗІ РОБОТИ ПСИХОЛОГА (ЗА ТИПАМИ ПОРУШЕНЬ)
Діти з сенсорними порушеннями:
Сурдопсихологія та педагогіка — вивчає питання навчання та виховання дітей з недоліками слуху.
Тифлопсихологія та педагогіка — питання виховання та навчання дітей з порушеннями зору.
Діти з порушеннями мовлення: Логопсихологія і логопедія — питання вивчення та виправлення недоліків мовлення.
Діти з порушеннями інтелекту: Олігофренопсихологія та педагогіка — питання навчання та виховання розумово відсталих дітей.
Діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).
Діти з порушеннями опорно-рухового апарату.
Діти з емоційно-вольовими і поведінковими порушеннями.
Діти зі складним комбінованим дефектом розвитку.
ПРИНЦИПИ ОБСТЕЖЕННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ В РОЗВИТКУ
Принцип комплексного вивчення дитини:
Психологічне обстеження — це складова частина загального обстеження.
Використовуються відомості від фахівців інших напрямків: медиків, педагогів, соціальних працівників.
Необхідні відомості про родину: склад, рівні освіти, трудової діяльності батьків, наявність інших дітей, порушення в батьків або родичів.
Потрібні дані лікарів різних профілів: стан здоров'я дитини, протікання внутрішньоутробного періоду, особливості психофізичного розвитку від народження до моменту обстеження, характер отриманої спеціальної педагогічної допомоги.
Принцип динамічного вивчення дитини:
Має велике значення для розуміння суті порушення і його впливу на хід психічного розвитку.
Важливо з'ясувати не тільки те, що діти знають і уміють у даний час, але і їх потенційні можливості, «зону найближчого розвитку» (за Т.В. Розановою).
Запропоновані для виконання завдання повинні бути доступні для дитини. Якщо дитина не в змозі виконати завдання, доступні її одноліткам, треба запропонувати завдання, орієнтовані на молодших за віком дітей.
Для з'ясування «зони найближчого розвитку» доцільно включити в програму обстеження один з варіантів психологічного розвивального експерименту.
Принцип цілісного, системного вивчення:
Дає можливість знайти не окремі прояви порушень психічного розвитку, а установити зв'язки між ними.
Системний аналіз порушення здійснюється з опорою на положення вітчизняних вчених про структуру дефекту.
Цілісне вивчення дитини з порушенням буде успішним, якщо воно здійснюється в процесі діяльності — емоційного спілкування, предметній, ігровій, навчальній, трудовій.
Ці умови допоможуть краще виявити особливості пізнавальної сфери дитини, мотивації, інтересів, спрямованості особистості.
Принцип якісно-кількісного підходу: при аналізі даних, отриманих в процесі психолого-педагогічної діагностики.
МЕТОДИ РОБОТИ ПСИХОЛОГА З ЛЮДЬМИ З ОП
Спостереження:
Основні характеристики: цілеспрямованість, опосередкованість теоретичними положеннями і планомірність.
Позитивні ознаки: природність, відбувається в звичайних умовах життя дитини.
Негативні риси: недостатня точність результатів, суб'єктивність, довготривалість дослідження.
Предмет спостереження: зовнішні компоненти діяльності (рухи, переміщення); мовні акти, особливості лексичного, граматичного і фонетичного складу мови (важливо при дослідженні осіб із порушенням слуху); своєрідність міміки і пантоміміки; зовнішні прояви вегетативних реакцій (наприклад, посилення потовиділення в якійсь ситуації).
Психологічний експеримент:
Суть: відрізняється активним утручанням з боку дослідника, що визначає пірамічну зміну однієї із дослідських ознак у поведінці людини і реєструє зміни у результаті.
Етапи: постановка цілі (конкретизація гіпотези дослідження); планування; власне проведення експерименту; аналіз отриманих результатів, перевірка статистичних гіпотез; формулювання висновків.
Характер: констатувальний або формувальний, індивідуальний та фронтальний, природний та лабораторний.
Важливі моменти при організації з дітьми з порушеннями: необхідно забезпечити адекватне розуміння інструкції (дитина може не зрозуміти або зрозуміти неправильно словесну інструкцію). Для пояснення можна використовувати наочність, демонстрацію. Т.В. Розанова радить використовувати попереднє завдання — більш легше, але по суті таке ж, як основне. Тільки після правильного виконання попереднього завдання можна приступати до основного.
Метод аналізу продуктів діяльності:
Матеріали: малюнки, аплікації, конструкції, вироби, виготовлені в процесі праці, письмові роботи, твори.
Можливості: дозволяє простежити і виділити утруднення і помилки, засоби подолання складнощів, провести їх співвідношення на кінцевому і проміжному етапах діяльності.
Умови: необхідно знати умови, у яких протікала діяльність, установити, чи є отримані результати випадковими або типовими для даної людини.
Важливо: виділити те, що дитина робить за завданням дорослих, і те, що вона виконує самостійно.
Тестування:
Мета: визначення рівня інтелектуального розвитку дітей і дорослих з порушеннями, актуального рівня розвитку знань, умінь, властивостей.
Основа: використання стандартизованих завдань і питань, що мають визначену шкалу значень (дає можливість математичного опрацювання результатів і наступного порівняння).
Різновиди: шкали дії (зводяться до операцій із предметами, одна з найбільш відомих — шкала дії Артура), невербальні тести.
Приклади завдань: складання візерунків із бусинок, завершення малюнків, упорядкування моделей із блоків, ідентифікація картинок, дослідження обсягу зорової уваги тощо.
Метод бесід й анкетування:
Обмеження: можливості використання при вивченні дошкільників з порушеннями обмежені, оскільки пов'язані з одержанням інформації на основі словесного спілкування.
Динаміка: з віком і підвищенням рівня розвитку мовлення стає можливим більш широке використання методу бесіди.
Застосування: частіше використовується в процесі спілкування з педагогами, батьками для збору інформації про розвиток дітей, особливості їх виховання та навчання.
Ефективність залежить від: визначення мети бесіди, точності поставлених запитань, правильності фіксації результатів.
Аналіз документації:
Значення: для характеристики особливостей розвитку дитини.
Джерела: історія розвитку дитини, результати ПМПК, медична документація.
Можливості: дозволяє встановити причини та структуру порушення, наявність додаткових недоліків в розвитку, виявити умови виховання дитини.
Висновок: при оптимальному сполученні методів психологічного вивчення дітей і дорослих вдається одержати дані, що дозволяють охарактеризувати рівень психічного розвитку дитини та його відповідність нормі.
ПРОБЛЕМА НОРМИ РОЗВИТКУ
Визначення норми: норма припускає таке поєднання особистості і соціуму, коли вона безконфліктно і продуктивно виконує провідну діяльність, задовольняє свої основні потреби, відповідає при цьому вимогам соціуму до віку, статі, психосоціального розвитку.
Середньостатистична норма: рівень психосоціального розвитку людини, який відповідає середнім якісно-кількісним показникам, отриманим при обстеженні представницької групи популяції людей того ж віку, статі, культури.
Функціональна норма: індивідуальна норма розвитку. Будь-яке відхилення можна вважати відхиленням тільки в зіставленні з індивідуальною тенденцією розвитку кожної людини.
Істотна відмінність між нормальними і ненормальними людьми: полягає в тому, що психічні риси у перших є випадковою ознакою, від якої вони можуть легко звільнитися, якщо захочуть.
Дослідники вважають дитину нормальною за наступних умов:
Коли рівень її розвитку відповідає рівню більшості дітей її віку або старшого віку, з урахуванням розвитку суспільства, членом якого вона є.
Коли дитина розвивається загальним шляхом, що визначає розвиток її індивідуальних властивостей, здібностей і можливостей, долаючи можливі негативні впливи з боку власного організму і середовища.
Коли дитина розвивається у відповідності з вимогами суспільства, що визначають як її актуальні форми поведінки, так і подальші перспективи її адекватного творчого соціального функціонування в період зрілості.
Умови нормального розвитку:
Нормальна робота головного мозку і його кори. Патогенні дії порушують нормальне співвідношення процесів збудження і гальмування, аналіз і синтез інформації, взаємодію між блоками мозку, що відповідають за різні аспекти психічної діяльності людини.
Нормальний фізичний розвиток дитини і пов'язане з ним збереження нормальної працездатності, нормального тонусу нервових процесів.
Збереженість органів чуття, яка забезпечує нормальний зв'язок дитини із зовнішнім світом.
Систематичність і послідовність навчання дитини в сім'ї, в дитячому закладі і в загальноосвітній школі.
ПАТОГЕННІ ЧИННИКИ ТА ЧИННИКИ РИЗИКУ
За часом дії патогенні чинники діляться на:
Пренатальні (до початку пологової діяльності).
Натальні (в період пологової діяльності).
Постнатальні (після пологів, в період з народження до трьох років).
Найбільш грубе недорозвинення психічних функцій виникає унаслідок пошкоджень головного мозку на ранніх етапах ембріогенезу, оскільки це період інтенсивної клітинної диференціації структур головного мозку.
Чинники ризику недостатності психофізичного розвитку:
Біологічні: спадкові відхилення, інфекційні, вірусні і ендокринні захворювання матері під час вагітності, токсикоз, гіпоксія ін.
Генетичні: недолік або надлишок хромосом, хромосомні аномалії.
Соматичні: невропатії.
Соціальні: алкоголізм, наркоманія батьків, несприятливе середовище.
Індекс пошкодження головного мозку: енцефалопатії.
Ранні, до 3-х років, дії середовища.