Опосередковане й узагальнене відображення істотних властивостей, зв'язків і відношень дійсності; вищий рівень пізнання, що виходить за межі безпосереднього сприймання (С. Л. Рубінштейн).
Основа: робота всієї кори, особливо лобових, скронево-тім'яних відділів; взаємодія півкуль (ліва — аналітико-мовленнєве, права — просторово-образне мислення).
Операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація.
Форми: поняття, судження, умовивід.
Види: наочно-дієве, наочно-образне, словесно-логічне; теоретичне й практичне; репродуктивне і продуктивне (творче); дивергентне та конвергентне (Дж. Гілфорд); інтуїтивне й дискурсивне.
Якості: самостійність, гнучкість, глибина, широта, критичність, швидкість, послідовність.
Типові порушення:
- За темпом:
◦ прискорене мислення, «скачка ідей» (маніакальний стан);
◦ сповільнене, загальмоване (депресія);
◦ шперрунг — раптове «обрив» думки (шизофренія);
◦ «потік думок» — ментизм.
- За структурою (операційні та динамічні порушення):
◦ резонерство — беззмістовне, багатослівне міркування;
◦ в'язкість (детальність) — застрягання на подробицях (епілепсія);
◦ персеверації — повторення однієї думки чи дії;
◦ паралогічність, символізм, фрагментарність, «розірваність» мислення (шизофренія);
◦ конкретність мислення, зниження рівня узагальнення (органічні ураження, розумова відсталість);
◦ лабільність (нестійкість) — «стрибки» від логічних до випадкових зв'язків.
- За змістом:
◦ нав'язливі ідеї — з критикою до них (обсесивно-компульсивний розлад);
◦ надцінні ідеї — емоційно забарвлені, домінуючі, але зрозумілі за змістом;
◦ маячні ідеї — хибні, не піддаються корекції, без критики (переслідування, величі, відносин, самозвинувачення, ревнощів тощо).