Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Микола Вінграновський - Coggle Diagram

- - - - Ще студентом він зіграв головну роль – солдата Івана Орлюка – у фільмі Довженка «Повість полум'яних років», за що 1961 року був відзначений нагородою – золотою медаллю на кінофестивалі в Лос-Анджелесі.
        
        У 1962 році Микола Вінграновський був прийнятий до Спілки письменників України.
        
        Після завершення навчання у ВГІКу Вінграновський повертається в Україну, і з 1962 по 1963 роки працює актором на кіностудії імені О. Довженка. З 1964 по 1965 рік він – режисер на Одеській кіностудії. З 1965 року – редактор, а згодом – режисер Київської кіностудії імені Олександра Довженка. А далі Вінграновського захопила літературна творчість.
        
        На відміну від багатьох письменників, що увійшли у літературу в 60-ті роки і які з кінця 80-х минулого століття захопилися політикою та пошуком керівних посад, митець зберіг вірність творчому покликанню. Єдиною керівною посадою (і то безоплатною), було головування від 1989 до 1993 року в українському відділенні ПЕН-клубу.
        
        У грудні 1997 року Микола Вінграновський отримав звання заслуженого митця України, а роком пізніше став членом комітету Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
        
        26 травня 2004 року 68-літній письменник помер після тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
- - - - Справжній успіх письменнику принесла добірка з 12 віршів під назвою «З книги першої, ще не виданої», яка була надрукована 7 квітня 1961 року в газеті «Літературна Україна».
        
        У 1962 році світ побачив першу поетичну збірку Вінграновського – «Атомні прелюди». Через п’ять років була надрукована ще одна збірка віршів під назвою «Сто віршів», але насправді в ній було лише 99 – одна з поезій була не допущена до друку через цензуру.
        
        1984 року вийшла просто дивовижна книжка – «Губами теплими і оком золотим». Потім були ще поетичні збірки і велика книжка «Вибраного» (1986), у якій представлені й прозові твори. Остання збірка поезій «Любове, не прощавай!» вийшла у 1997 році.