Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Термінологія і розділи астрономії. - Coggle Diagram
Термінологія і розділи астрономії.
ГІЛКА №1 «Термінологія»
Сонячна система та небесні тіла
Афелій — точка орбіти планети, найвіддаленіша від Сонця.
Астероїд — мале кам’янисте або металеве небесне тіло, що обертається навколо Сонця.
Перигелій — точка орбіти планети, найближча до Сонця.
Метеор — явище («зорепад»), що виникає при згорянні метеорного тіла в атмосфері
Ексцентриситет — параметр, що визначає ступінь витягнутості орбіти.
Хмара Оорта — гіпотетична сферична хмара на периферії Сонячної системи, джерело комет.
Термінатор — лінія, що розділяє освітлену та темну частини небесного тіла.
Екліптика — видимий річний шлях Сонця на небесній сфері.
Комета — тіло з льоду та пилу, що утворює хвіст при наближенні до Сонця
Пояс Койпера — область за орбітою Нептуна, населена крижаними об’єктами.
Метеорит — залишок метеорного тіла, що впав на поверхню Землі.
Ретроградний рух — рух планети на небосхилі у напрямку, протилежному до звичайного.
Крижаний гігант — планета з великим вмістом льодів та важких елементів (Уран, Нептун).
Газовий гігант — велика планета, що складається переважно з водню та гелію (Юпітер, Сатурн).
Альбедо — здатність поверхні тіла відбивати світло.
Еволюція та типи зір
Протозоря — зоря на початковій стадії формування з газопилової хмари.
Головна послідовність — етап життя зорі, на якому відбуваються термоядерні реакції перетворення водню в гелій.
Наднова — колосальний вибух зорі наприкінці її життя.
Білий карлик — компактний залишок зорі малої маси після вичерпання палива.
Червоний гігант — пізня стадія еволюції зорі, що характеризується великим розміром і низькою температурою.
Пульсар — нейтронна зоря, що швидко обертається і випускає періодичні імпульси випромінювання.
Нейтронна зоря — надщільное ядро, що залишилося після вибуху наднової.
Чорна діра — об’єкт з настільки потужною гравітацією, що його не може покинути навіть світло.
Абсолютна зоряна величина — яскравість об’єкта, яку б він мав на стандартній відстані 10 парсеків.
Видима зоряна величина — міра яскравості об’єкта для спостерігаця з Землі.
5 more items...
Склад Всесвіту
Сучасна астрофізика
3 more items...
Темна матерія і енергія (%) — займають близько 95% Всесвіту (близько 27% темна матерія, 68% темна енергія).
1 more item...
Галактики та космологія
Чумацький Шлях — галактика, у якій розташована Сонячна система.
Галактика — величезна система із зір, газу, пилу та темної матерії, пов’язана гравітацією.
Активне ядро галактики — центр галактики,
де виділяється величезна енергія, не пов’язана зі зорями.
Квазар — надзвичайно яскраве ядро далекої галактики, що живиться чорною дірою.
Міжзоряне середовище — речовина та поля, що заповнюють простір між зорями.
Темна матерія — невидима речовина, що не випромінює світла, але виявляє гравітаційну дію.
Туманність — хмара міжзоряного газу та пилу.
Темна енергія — гіпотетична енергія, що спричиняє прискорене розширення Всесвіту.
Великий вибух — теорія виникнення Всесвіту з надщільного стану близько 13.8 млрд років тому.
Горизонт подій — межа чорної діри, за яку ніщо не може повернутися.
1 more item...
Реліктове випромінювання — фонове випромінювання, що залишилося від ранніх етапів розвитку Всесвіту.
Закон Габбла — закон, що встановлює пряму залежність між відстанню до галактики та швидкістю її віддалення.
Червоне зміщення — зсув ліній спектра у бік червоного кольору через віддалення об’єкта.
Сферична астрономія та вимірювання
Небесна сфера — уявна сфера довільного радіуса, на яку проєктуються небесні тіла.
Зеніт — найвища точка небесної сфери прямо над головою спостерігача.
Схилення — кутова відстань об’єкта від небесного екватора.
Надир — точка небесної сфери, протилежна зеніту (під ногами).
Азимут — кут між напрямком на північ і напрямком на об’єкт вздовж горизонту.
Конфігурація — взаємне розташування планет, Сонця і Землі на орбітах.
Окультація — покриття одного небесного тіла іншим (наприклад, Місяцем зорі)
Небесний екватор — проєкція земного екватора на небесну сферу.
Пряме сходження — кутова відстань від точки весняного рівнодення вздовж небесного екватора.
Нутація — слабкі коливання земної осі, що накладаються на прецесію
1 more item...
Сонцестояння — моменти року, коли Сонце перебуває у найпівнічнішій або найпівденнішій точках екліптики.
Рівнодення — моменти року, коли тривалість дня і ночі приблизно однакова.
Аберація світла — видима зміна положення зорі через рух спостерігача разом із Землею.
3 more items...
Прецесія — повільна зміна напрямку земної осі під впливом тяжіння Місяця та Сонця.
Методи та інструменти
Телескоп-рефрактор — телескоп, у якому світло збирається за допомогою лінз.
Роздільна здатність — здатність телескопа бачити дрібні деталі або розділяти близькі зорі.
Фокусна відстань — відстань від об’єктива до точки, де збираються промені світла.
Фотометрія — метод вимірювання інтенсивності (яскравість) випромінювання.
Адаптивна оптика — система, що виправляє викривлення зображення через атмосферу в реальному часі.
Ефект Доплера — зміна частоти хвилі через рух джерела відносно спостерігача.
Інтерферометрія — метод поєднання сигналів від кількох телескопів для підвищення роздільної здатності.
Сонце та специфічні явища
Корона — зовнішня, найрозрідженіша і найгарячіша частина атмосфери Сонця.
Сонячний вітер — потік заряджених частинок, що вилітають із сонячної корони.
1 more item...
Магнітосфера — область навколо планети, де переважає її магнітне поле.
Спектрограф — прилад для розкладання світла в спектр.
Телескоп-рефлектор — телескоп, у якому світло збирається за допомогою дзеркал.
Апертура — діаметр об’єктива телескопа, що визначає його світлосилу
ГІЛКА №2 «Розділи астрономії»:
Фундаментальні та математичні розділи
Астрометрія — вимірює координати, відстані та власні рухи небесних тіл. Це «картографія» неба.
Сферична астрономія — забезпечує математичний апарат для визначення положення об'єктів на небесній сфері в різних системах координат.
Небесна механіка — розраховує траєкторії планет, супутників та астероїдів, спираючись на закони гравітації.
Фізика об'єктів та систем
Астрофізика — «серце» сучасної астрономії; вивчає, з чого складаються зорі та планети і які фізичні процеси в них відбуваються.
Геліофізика — вузькоспеціалізований розділ, що вивчає наше Сонце, сонячну активність та «космічну погоду».
Зоряна астрономія — аналізує життєві цикли зір: від народження в туманностях до перетворення на білих карликів чи чорні діри.
Планетологія — досліджує фізичні властивості планет, їхню геологію та атмосферу.
Масштаби Всесвіту
Галактична астрономія — фокусується на будові нашої «домівки» — Чумацького Шляху.
Позагалактична астрономія — вивчає все, що знаходиться за межами нашої Галактики: від сусідньої Туманності Андроди до далеких скупчень.
Космологія — розглядає Всесвіт як єдине ціле, його розширення та майбутню долю.
Космогонія — шукає відповіді на питання «як саме?» утворилися планети, зорі та галактичні систем
Методи спостережень та міждисциплінарні науки
Радіо-, Рентгенівська та гамма-астрономія — досліджують об'єкти в невидимих для людського ока діапазонах, виявляючи найгарячіші та найенергійніші події (пульсари, активні ядра галактик).
Астробіологія — на стику з біологією; шукає органічні сполуки та ознаки життя на Марсі, Європі, Енцеладі чи екзопланетах.
Археоастрономія — досліджує, як стародавні споруди (на кшталт Стоунхенджу) пов'язані з астрономічними подіями минулого.