Євген Гребінка (1812-1848) — видатний український та російський письменник, поет, прозаїк, байкар, педагог; ключова фігура українського романтизму, що працював у Петербурзі, тісно співпрацював із Шевченком, видавав альманах «Ластівка», створив знакові твори як «Чайковський» та байки («Малоросійські приказки»), що поєднували фольклорні мотиви з реалістичним зображенням, викриваючи соціальну несправедливість та оспівуючи Україну, помер молодим від туберкульозу, залишивши значний спадок.
Життя:
Народження та освіта: Народився 2 лютого 1812 року на Полтавщині, навчався в Ніжинській гімназії, де почав писати вірші.
Військова служба та Петербург: Служив у козацькому полку, потім переїхав до Петербурга (1834), де працював у Комісії духовних училищ, а з 1838 викладав у військово-навчальних закладах.
Українська діяльність: Допоміг Шевченку видати «Кобзар» (1840), видавав альманах «Ластівка» (1841).
Родина: Одружений з Марією Ростенберг, відкрив парафіяльне училище для селян.
Смерть: Помер молодим, у віці 36 років, від туберкульозу в Петербурзі, похований в Убіжищі.
Творчість:
Жанри: Писав вірші, байки, повісті, романи, фізіологічні нариси.
Українська тематика: Збагатив українську літературу фольклорними творами («Малоросійські приказки»), історичними повістями («Нежинский полковник Золотаренко») та романом «Чайковський».
«Малоросійські приказки»: Збірка байок, що органічно поєднувала народні прислів'я, викривала панську мораль та виконувала повчальну функцію.
Романтизм та реалізм: Твори 30-х років мали романтичний характер, пізніше (наприклад, «Записки студента», «Кулик», «Доктор») перейшли до реалістичного зображення «маленької людини».
Спадщина: Хоча його російськомовний доробок великий, славу здобув передусім завдяки українським творам, що стали класикою, відзначаючись чистотою мови та глибоким зв'язком з народною творчістю.