Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

арабо-мусульманську культура - Coggle Diagram

- - - - Історичний контекст
        
        VII–IX ст. – арабські завоювання → створення Арабського халіфату (Аравійський півострів, Ірак, Іран, Закавказзя, Середня Азія, Сирія, Ізраїль, Єгипет, Північна Африка, Іспанія, Португалія, Північна Індія).
        
        Іслам – «покірність» (Аллаху), мусульмани – «муслим» (присвятив себе Аллаху).
        
        Засновник ісламу: Мухаммед (570–632 р.), пророк Аллаха, об’єднав арабів у єдину державу.
        
        Священні міста: Мекка – головне святе місце, Медина – центр релігійних ритуалів.
      - 2. Основні релігійні практики
        
        П’ятиразова молитва (намаз)
        
        Піст у місяць Рамадан
        
        Паломництво до Мекки (хадж) → священна Кааба (чорний камінь, оплавлений метеорит)
      - 3. Роль ісламу в культурі
        
        Іслам вплинув на освіту, науку, мистецтво, розвиток міст: Дамаск, Багдад, Каїр, Кордова, Бухара, Самарканд
        
        Поширення арабо-мусульманської архітектури від Індії до Іспанії.
      - 4. Основні типи споруд
        
        Мечеть – молитовний будинок, орієнтований на Мекку
        
        Ніша міхраб – найсвятіше місце
        
        Дворик із фонтаном для омовіння
        
        Приклади: Мечеть Імама (Ісфахан), Мечеть Ібн Тулуна (Каїр), Мечеть Омейядів (Дамаск)
        
        Мінарет – вежа для заклику до молитви, прикрашена різьбленням і керамікою
        
        Медресе – духовне училище
        
        Мавзолей – похоронна споруда
        
        Світські споруди: палаци, караван-сараї, криті ринки, фортеці
      - 5. Видатні архітектурні пам’ятки
        
        Мечеть Пророка – Медіна
        
        Куббат ас-Сахра (Купол Скелі) – Ієрусалим, VII ст.
        
        Блакитна мечеть – Стамбул, 1616 р., 200 000 плиток блакитного кольору
        
        Мечеть Ханського палацу – Бахчисарай, 1532 р.
        
        Альгамбра – Іспанія, XIII–XIV ст., мавританське мистецтво
        
        Сучасні споруди ОАЕ: Мечеть Джумейра (Дубай), Мечеть Шейха Заїда (Абу-Дабі), вежі Абу-Дабі
      - 6. Стилі та особливості
        
        Мавританське/магрибське мистецтво – злиття арабських традицій і культури місцевого населення (Південна Іспанія, Північна Африка)
        
        Характерні риси:
        
        Куполи
        
        Мінарети різної форми
        
        Арки (стрілчасті)
        
        Майолікові вставки
        
        Геометричні та рослинні орнаменти
- - - - Світська галузь мистецтва, де зображення були дозволені.
      - Рукописна книга — спільний твір каліграфа, мініатюриста, орнаменталіста, палітурника.
      - Мініатюри XII–XIV ст. поєднували сирійські та візантійські традиції.
      - Характерні риси:
        
        умовність простору,
        
        точна лінія, яскравий колір,
        
        багато деталей,
        
        жанрові сценки з гумором,
        
        театральність жестів.
    - - Герат (Персія) — центр книжкової майстерності XV ст.
        
        Кемаледдин Бехзад — тонкий лірик, майстер дії.
      - Султан Мухаммед — вишуканий портретист (XVI ст.).
      - Реза Аббасі — автор елегантних образів придворних (1575–1635).
      - Стамбул (Османська імперія) — майстерні з участю італійців, персів, турків.
        
        Турецька мініатюра — документальна точність, яскравість, культ султанської влади.
  - - - Основні почерки
        
        Куфі — ранній, геометричний, прямолінійний; використовувався у заголовках Корану.
        
        Насх — зручний для переписування; став поширеним з VIII–IX ст.
        
        Мухаккак — «правильний», виразний.
        
        Чайхані — «базиліковий», тонкий і вишуканий.
        
        Сульс — великі літери, пропорція 1:3, урочистий стиль.
        
        Таукі — офіційний, дрібніший.
        
        Ріка — скорописний, простий і швидкий.
      - Каліграфічні системи
        
        Хатт мансуб — система пропорцій Ібн Мукли (886–940), основа шести класичних стилів.
        
        Кіта — жанр каліграфічної «картини», характерний для Ірану, Азербайджану, Туреччини.
  - - - прийоми правителів,
      - застілля,
      - полювання,
      - битви,
      - портрети,
      - сцени придворного життя.
  - - - Перська кераміка мінаї — багатоколірний розпис поверх глазурі.
      - Центр турецької кераміки — Ізнік.
        
        Кахлі та посуд прикрашались квітами (лотоси, гвоздики, тюльпани, гіацинти).
        
        Часто — арабески та каліграфія.
        
        Переважні барви: синя, бірюзова, фіолетова, мідно-брунатна, червона, коралова.
    - - Найпрославленіше мистецтво ісламського світу.
      - Центри: Персія, Туреччина, Південний Кавказ, Індія.
      - Матеріали: вовна, шовк, золоті й срібні нитки.
      - Перські килими — «райські сади», медальйони, тепла кольорова гама.
      - Турецькі — геометричні орнаменти, синьо-жовто-червона гама.
      - Молитовні килими — зображення арки (міхраб).
- - - - Сформована з поєднання арабських традицій і мистецтва народів колишнього Халіфату.
      - Провідна роль — вокал: поезія й мелодія утворюють єдність.
      - Типовий склад — вокально-інструментальний ансамбль, де головний — співак.
    - - Орнаментальні мелодії, варіативність, імпровізація.
      - Характерний прийом — глісандо (ковзання між звуками).
      - Багатий ритм, підкреслений ударними.
      - Панівна форма — одноголосний спів.
    - - Головний: уд — арабська лютня.
      - Також: ребаб, ударні (даф, табла тощо).
    - - Пісні праці, обрядові, військові, побутові, караванні пісні худа.
    - - Джаміле (співачка).
      - Ібрагім аль-Маусім (804 р.).
      - Зер'яб (IX ст.).
  - - - азан — заклик до молитви;
      - тилява — розспів сур Корану (соло або хор в унісон).
  - - - ладова система + принцип композиції;
      - орнаментальність, імпровізація, розвиток думки;
      - вимагає високої професійної майстерності.
  - - - Центри виробництва: Каїр, раніше також Бейрут.
      - Поєднує західну поп-естетику з арабською мелодикою.
      - Часто мінорні, ліричні пісні; нині — більше легких стилів.
      - Переважають жінки-виконавиці.
    - - 1920–1950: формування жанру, легенда — Ум Кульсум.
      - 1950–1970: зростання західного впливу; популярні Деліла, Файруз.
      - 1980–2000: поява «поп-принцес», змішування попу, диско, шоу-бізнесу.
      - Теми пісень: кохання, емоції; рідше політика чи заборонені теми.
  - - - Первісно — жіночі, з акцентом на рухах стегон і живота.
      - Основні елементи: кола, хвилі, тряски, удари, пластичні проходки.
      - Важлива мова жестів і особливо — вираз очей.
      - Рухи мають бути дуже точними й контрольованими.
    - - Відкритий ліф, пояс на стегнах, довга спідниця або шаровари.
      - Прикраси: бісер, стрази, паєтки.
      - Аксесуари: вуалі, сагати (цимбали), бубон, шаблі, палиця тощо.
    - - Ракс шаркі — найвідоміший «східний» танець, сольна імпровізація.
      - Ракс баладі — народний побутовий танець, танцюють усі.
    - - «Танець живота» — переклад фр. danse du ventre, колись означав танці з акцентом на русі живота. Сучасні танці більше працюють зі стегнами.
- - - - Орнамент відігравав ключову естетичну роль у мистецтві тканин, килимів, кераміки, металу та скла.
      - Арабеска – складний середньовічний орнамент з геометричних, рослинних і каліграфічних мотивів, створений за точним математичним розрахунком.
      - Повторювані мотиви орнаменту символізують вічність і гармонію Всесвіту.
      - Переважали спочатку рослинні мотиви, пізніше – лінійно-геометричні (з багатокутниками, багатопроменевими зірками).
    - - Ювеліри віддавали перевагу перегородчастій емалі, медальйонам з рослинними мотивами, зображеннями людей і тварин.
      - За епохи Сельджуків декор ускладнювався; з’являються позолочені срібні вироби, тарілки та скриньки з арабесками та розетками.
    - - Виникла під впливом китайської порцеляни (VIII–IX ст.).
      - Основні центри: Месопотамія, Єгипет, Туреччина, Персія, Середня Азія.
      - Ліпна кераміка: ручна робота, в основному жінки, побутові судини.
      - Поливна кераміка: на гончарному крузі, покривається прозорою глазур’ю, багатий орнамент.
      - Турецька кераміка (Ізнік, Кютахьє) – рослинні мотиви, арабески, кобальтовий та бірюзовий розпис, згодом додано епіграфіку і зображення тварин.
      - Перська кераміка – біло-блакитна, «минаї», люстрова (імітація золота та срібла), ажурні вироби.
    - - Схід – батьківщина килимів, особливо Іран.
      - Туркменські килими: червоні тональні гами, медальйони «гьолі», символізують садибу чи родовий знак.
      - Перські килими: центральний медальйон (сонце), дерево життя; придворні (великі, багаті орнаментом) та народні; використовували вовну «куш», натуральні фарби.
      - XV–XVII ст. з’являються «мисливські» килими із сценами полювання, поєднання китайських та іранських мотивів.
    - - Дамаська сталь – клинки з візерунками, легендарно міцні та гострі.
    - - Виникла під впливом палацових розписів Сирії, Єгипту, Ірану та Середньої Азії.
      - Центри: кітабхана (книжкові майстерні при дворах правителів).
      - Малі формати – для заможних замовників; методи: трафарет, наклеювання листів.
      - Зображення живих істот часто уникали через релігійні заборони.
      - Багдадська школа (XII–XIII ст.): лаконічні мініатюри, природничі трактати, історичні хроніки, використання візантійських прийомів.
      - Теми: байки «Каліла та Дімна», міські новели аль-Харірі.
- - - - караханідський правитель Шамс ал-Мулук
      - султан Малик-шах у Ісфахані
    - - алгебра
      - класифікація рівнянь
      - розв’язання кубічних рівнянь