Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
узагальнення 1-15 параграфи - Coggle Diagram
узагальнення 1-15 параграфи
1-3
Мутацією (під латин. малаrio зміна) пазивають зміну ознаки організму, яка зумовлена зміною спадкових структур, перебудовою генетичного апарату. Вони виникають раптово й зумовлюють появу в організмі ознак, відмінних від вихідної форми.
За типом прояву ознаки
Домінантні (спричиняють появу домінант-ної ознаки)
Рецесивні
(спричиняють
появу рецесив-
ної ознаки)
За локалізацією в клітині
Ядерні (змінюють гени, розташова-ні в ядрі кліти-ни)
Цитоплазма-тичні (змінюють гени, розташова-ні в цитоплазмі клітини)
Залежно від при-чини виникнення
Спонтанні (при-чини їх виник-нення на сьогодні не встановлено) Індуковані (вини-кають унаслідок дії на генетичний матеріал зовнішніх факторів)
За рівнем організації спадкового матеріалу
Точкові, або генні (заміна, втрата чи додавання пари нуклеотидів)
Хромосомні (заміна, втрата, додавання чи зміна місця роз-міщення ділянки хромосоми)
Геномні (зміна кількості окремих хромосом чи всього хромосомного набору)
Морфологічні адаптації:
обтічна форма тіла (здатність до польоту);
довгі крила (швидкий політ);
широкий рот (ловля літаючих комах).
Фізіолого-біохімічні адаптації:
здатність пташенят впадати в анабіоз під час різкого зниження температури.
Поведінкові адаптації:
сезонні перельоти в місця зимівлі (восени) і гніздування (весною).
Правило Бергмана
У холодному кліматі тварини мають більші розміри тіла, а в теплому — менші.
Чому так? Велике тіло повільніше втрачає тепло, тому це вигідно в холоді. Маленьке тіло швидше віддає тепло, що допомагає не перегрітися в спеку.
Правило Алена
У холодних регіонах у тварин короткі виступаючі частини тіла (вуха, хвости, лапи), а в теплих — довгі.
Чому? Довгі вуха чи лапи віддають більше тепла, тому корисні в жарі. У холоді ж короткі частини зменшують тепловтрати.
Стратегія адаптації — це шлях пристосування організму до умов існування, який вимагає комплексу специфічних пристосувань. Наприклад, у лісі рослини обирають стратегію бути світлолюбними (високими) або тіньовитривалими (низькими). Інший приклад — стратегії розмноження: r-стратегія (риба-місяць) передбачає народження великої кількості дрібних нащадків без батьківської турботи, через що більшість із них гине; К-стратегія (слон) передбачає народження малої кількості розвинених нащадків із високою батьківською турботою, що забезпечує доживання значної частини до репродуктивного віку.
5,6 ,9,10
Адаптивний потенціал — це міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля. Чим він вищий, тим легше вид адаптується до змін.
Екологічна пластичність — здатність організму існувати в певному діапазоні значень екологічного чинника. Чим більший діапазон, тим вища пластичність.
Еврибіонти — види з високою екологічною пластичністю, здатні існувати в широкому діапазоні умов (наприклад, людина, вовк, подорожник ).
Стенобіонти — види з низькою екологічною пластичністю, здатні існувати лише у вузькому діапазоні умов (наприклад, коала (через їжу), вельвічія (через температуру/вологість), паразитичні черви ).
Правило (закон) єдності організму й середовища існування — наявність взаємних зв'язків між організмом і середовищем, які зумовлюють їхню єдність (організм отримує речовини/енергію, на нього впливають фактори, і він сам може змінювати середовище)
Середовища існування та адаптації
Наземно-повітряне середовище
Характеристика: Найбільш різноманітне за фізичними параметрами (температура, вологість, рельєф), спостерігаються різкі сезонні коливання.
Приклади адаптацій: Обтічна форма тіла у літаючих, добре розвинені кінцівки у бігаючих/стрибаючих, пасивний захист (отруйні речовини) у нерухомих. У дерев — поділ на корінь/пагін, механічні тканини, скидання листя (для видалення продуктів обміну та захисту від сніголамів).
Ґрунтове середовище
Характеристика: Менш мінливе, але найщільніше середовище. На життєдіяльність впливає склад, щільність, зволоженість ґрунту, рівень ґрунтових вод.
Приклади адаптацій: Спеціальні органи для риття ходів (лапи крота або різці сліпака), зміна форми тіла, втрата значення зору, посилення слуху та дотикової чутливості. У грибів — міцелій (гіфи) для кращого поглинання поживних речовин; у рослин — кореневі волоски.
Життєві форми
Життєві форми — схожі морфологічні типи організмів, які утворюються незалежно від систематичної належності як адаптація до певних умов існування.
Життєві форми рослин (класифікація І. Г. Серебрякова):
Деревні рослини: Багаторічні, здерев'янілі стебла, високі (Дуб, сосна, ясен).
Напівдеревні рослини (напівчагарники): Багаторічні, здерев'янілі лише в нижній частині (Ефедра, чебрець).
Наземні трави: Багаторічні/однорічні, стебла не здерев'янілі (Пирій, кульбаба, тюльпан).
Водні форми: Багаторічні/однорічні, земноводні або плаваючі (Очерет, рогіз, сальвінія) .
Життєві форми тварин (класифікація О. М. Формозова):
Наземні: Для бігу, ходіння або стрибків (Кінь, лисиця).
Водні: Для плавання, обтічна форма тіла (Дельфін, тюлень).
Деревні: Для пересування по деревах, мають чіпкі кінцівки, використовують хвіст (Гібон, білка).
Повітряні: Для активного польоту, розвинені крила (Кажан, синиця).
Підземні: Для підземного способу життя, мають спеціалізовані органи (лапи, зуби) для риття (Кріт, сліпак) .
Екологічна ніша
Екологічна ніша — місце виду в екосистемі, що визначається його зв'язками з іншими організмами та середовищем (показує розташування виду в харчових ланцюгах, його взаємодію з конкурентами та фактори середовища).
Це "професія" виду, тоді як місце проживання ("адреса") — це ареал.
Теоретична (можлива) ніша — повний набір усіх можливих варіацій умов середовища, у яких вид може виживати (теоретично).
Реалізована ніша — та частина теоретичної ніші, яку вид реально займає, що зумовлено взаємодією з іншими організмами (наприклад, конкуренцією).
Ширина ніші — відносний параметр. Широка ніша притаманна еврибіонтам; вузька — стенобіонтам.
Перекриття ніш — ситуація, коли різні види починають використовувати однаковий ресурс (джерело їжі, води, місце для нащадків), що призводить до конкуренції.
Правило обов'язкового заповнення екологічної ніші — не існує ніші без виду і виду без ніші. Усі екологічні ніші в екосистемі є зайнятими; при зникненні виду ніша буде зайнята іншими видами або поділена між ними. .
11,12,13
Водне Середовище Існування
Особливості: Водне середовище є стабільним щодо температури і має високу щільність, яка підтримує організми (закон Архімеда).
Життєві форми та адаптації:
Активно плаваючі: Мають обтічну форму тіла.
Пасивні/Дрейфуючі: Часто мають радіальну симетрію.
Донні форми: Мають сплощене тіло та здатність маскуватися.
Адаптації рослин: Водорості на різних глибинах мають різні набори пігментів для ефективного використання світла, оскільки сонячний спектр поглинається водою неоднаково.
Коеволюція та Коадаптація
Коеволюція: Спільна еволюція різних видів, які взаємодіють. Вона відбувається в процесі боротьби (хижак-жертва, рослина-фітофаг) або взаємовигідної співпраці (запилювачі-рослини).
Коадаптація: Комплекс взаємних пристосувань (адаптацій), що виник внаслідок коеволюції для ефективної взаємодії.
Приклади: Довгий трубчастий віночок квітки та довгий дзьоб колібрі, здатний зависати в польоті.
Значення: Коеволюція та коадаптація є основою стабільного функціонування екосистем, оскільки вони врівноважують взаємодію між компонентами.
Симбіоз (Обов'язкова Взаємодія)
Симбіоз — це взаємодія, обов'язкова для існування хоча б одного виду:
Мутуалізм: Взаємовигідний та обов'язковий симбіоз.
Приклад: Терміти й мікроорганізми в їхньому кишечнику, які розщеплюють целюлозу.
Коменсалізм: Вигідний одному виду, не шкодить іншому.
Приклад: Епіфіти використовують стовбури дерев для кращого освітлення.
Паразитизм: Один організм (паразит) живе за рахунок іншого (хазяїна), завдаючи йому шкоди. Паразит не вбиває хазяїна миттєво.
Форми паразитизму:
Ектопаразитизм: Живуть на поверхні тіла (блохи, воші).
Ендопаразитизм: Живуть усередині організму (гельмінти).
Гніздовий: Використання чужого гнізда для вирощування нащадків (зозулі).
Соціальний: Споживання ресурсів колонії, а не окремих особин (деякі жуки в мурашниках).
Організм як середовище: Забезпечує паразиту сталість умов (гомеостаз), захист від хижаків і доступ до поживних речовин. Головна проблема для паразита — захист від імунної системи хазяїна та пошук нового хазяїна.
Взаємовідносини між Організмами
Взаємодії між різними видами в екосистемі класифікують залежно від того, чи є вони корисними, шкідливими або нейтральними для кожного з видів, що взаємодіють.
Антагоністичні та Нейтральні Взаємодії
Конкуренція: Обидва види мають негативний вплив, оскільки використовують один і той самий ресурс (наприклад, траву, місце проживання чи воду), що обмежує можливості обох.
Аменсалізм: Один вид завдає шкоди іншому, але сам не отримує від цього жодної вигоди. Наприклад, високі дерева, затіняючи ґрунт, ускладнюють життя нижнім світлолюбним рослинам.
Симбіоз (Обов'язкові та Тісні Взаємодії)
Симбіоз — це будь-яка взаємодія, що є обов'язковою умовою для існування хоча б одного з видів, і включає наступні форми:
Мутуалізм: Взаємовигідне та обов'язкове співіснування, без якого жоден із видів не може існувати окремо. Наприклад, мікроорганізми в кишечнику термітів розщеплюють целюлозу, забезпечуючи харчування хазяїну, а терміти надають їм місце проживання і їжу.
Коменсалізм: Вигідний одному виду, але не завдає шкоди й не приносить користі іншому. Наприклад, рослини-епіфіти використовують стовбури великих дерев як опору для кращого доступу до світла, не впливаючи на саме дерево.
Паразитизм: Взаємодія, за якої паразит живе за рахунок хазяїна, отримуючи від нього поживні речовини, місце проживання та захист, але завдає шкоди (не вбиває миттєво).
Форми паразитизму:
Ектопаразитизм (на поверхні тіла, як воші або блохи).
Ендопаразитизм (всередині організму, як гельмінти).
Гніздовий паразитизм (використання чужого гнізда, як зозулі).
Соціальний паразитизм (споживання ресурсів колонії).
Протокооперація (Факультативна Взаємовигода)
Кооперація: Взаємовигідне співіснування, яке, однак, не є обов'язковим для виживання видів, тобто вони можуть існувати окремо. Наприклад, спільне полювання дельфінів і бакланів на косяк риби.
14-15
Біологічні Ритми
Біологічні ритми — це циклічні зміни фізіологічних і біохімічних процесів організмів, які відбуваються з певною періодичністю як адаптація до періодичних явищ у Всесвіті.
Основні зовнішні біологічні ритми:
Добові: Чергування сну та неспання, годування дитинчат у ссавців.
Припливно-відпливні: Затоплення та осушення прибережних біотопів під час припливів і відпливів.
Сезонні: Міграції птахів у теплі краї й назад.
Річні: Коливання чисельності й активності тварин протягом року.
Багаторічні: Зміна інтенсивності розмноження комах, пов'язана з 11-річним циклом сонячної активності.
Екологічна Ніша
Екологічна ніша — це місце виду в екосистемі, що визначається його зв'язками з іншими організмами та середовищем, показуючи його роль у харчових ланцюгах та взаємодію з факторами середовища (температура, вологість). Її не слід плутати з місцем проживання ("адреса" – ареал), оскільки ніша — це "професія" виду.
Теоретична (можлива) ніша — повний набір усіх можливих умов середовища, у яких вид може вижити.
Реалізована ніша — та частина теоретичної ніші, яку вид фактично займає внаслідок взаємодії з іншими організмами.
Ширина ніші — відносний параметр. Широка ніша характерна для еврибіонтів (здатних жити у великому діапазоні параметрів), а вузька ніша — для стенобіонтів (обмежених вузьким діапазоном).
Перекриття ніш — виникає, коли різні види починають використовувати однаковий ресурс, що спричиняє конкуренцію.
Життєві Форми
Життєві форми – це схожі морфологічні типи організмів, які адаптувалися до певних умов існування незалежно від їхнього систематичного положення. Це призводить до виникнення схожих форм у представників різних систематичних груп.
Життєві форми рослин (класифікація І. Г. Серебрякова):
Деревні рослини: Багаторічні рослини, чиї стебла здерев'янілі. Представниками є дуб, сосна, ясен, шипшина та жовта акація.
Напівдеревні рослини (напівчагарники): Багаторічні рослини, у яких здерев'янілі лише нижні частини стебел. Приклади – ефедра, чебрець.
Наземні трави: Багаторічні або однорічні рослини з нездерев'янілими стеблами, які можуть не відмирати. До них належать пирій, кульбаба, тюльпан.
Водні форми: Багаторічні або однорічні рослини, представлені земноводними або плаваючими формами, як очерет, рогіз, сальвінія.
Життєві форми тварин (класифікація О. М. Формозова):
Наземні: Тварини, пристосовані до бігу, ходіння або стрибків по поверхні землі, як кінь, носоріг, лисиця, щур.
Водні: Тварини, здатні до плавання, мають обтічну форму тіла і пристосування для руху у воді (хвіст, плавники, ласти). Це дельфін, кашалот, морж, тюлень.
Деревні: Тварини, пристосовані до пересування по деревах, мають чіпкі кінцівки, активно використовують хвіст. Приклади – гібон, орангутан, білка, сумчаста білка.
Повітряні: Тварини, адаптовані до активного польоту, мають розвинені крила та максимально полегшене тіло. Це кажан, синиця, курка, крилан.
Підземні: Пристосовані до підземного способу життя, мають спеціалізовані органи (лапи, зуби) для риття підземних ходів. Приклади – кріт, сліпак.