Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Нейрофізіологічні механізми заїкання - Coggle Diagram
Нейрофізіологічні механізми заїкання
Нейрофізіологічна основа
Заїкання виникає через порушення узгодженої роботи мозкових структур, що керують мовленням.
Нестабільність нервових процесів, слабка міжпівкульна взаємодія, затримка запуску мовленнєвих програм, порушення ритму та плавності.
Участь кори (зона Брока, премоторна кора), базальних гангліїв і мозочка у формуванні судом.
Біологічні передумови
Спадкова слабкість мовленнєвої моторики.
Невропатичні риси дитини (емоційність, тривожність, нічні страхи).
Конституційні особливості нервової системи (збудливість, нестійкість).
Перинатальні фактори: гіпоксія, інфекції, травми.
Невротична обтяженість сім'ї.
Пускові фактори
Психічні: гострий переляк, стрес, конфлікт.
Фізіологічні: перевтома, захворювання, ослаблення.
Соціальні: надмірні вимоги до мовлення, прискорений темп спілкування, зауваження щодо мови.
Мовленнєві судоми
Тонічні — довгі напруження, блоки, неможливість почати слово.
Клонічні — багаторазові повтори звуків/складів.
Локалізація: дихальні, голосові, артикуляційні.
Порушується взаємодія дихання, голосу та артикуляції - спотикання, переривання, судоми.
Психофізіологічні прояви
Логофобія, сором’язливість, уникання мовних ситуацій.
Підвищений м’язовий тонус, тіки, напруження обличчя.
Компенсаторні стратегії: заміна слів, шепіт, спів.
Різний ступінь фіксації на порушенні: від байдужості до нав’язливого страху.
Форми заїкання
Невротична форма: гострий початок після стресу, сильна залежність від емоцій, можливі періоди повної плавності мовлення.
Неврозоподібна форма: повільний розвиток, органічний фон, стабільні судоми без емоційних коливань, погіршення при втомі.