Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Українська філософія другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - Coggle Diagram
Українська філософія другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
Історичні умови розвитку
Політичні обставини:
Українські землі розділені між Російською та Австро-Угорською імперіями.
У Російській імперії — заборона української мови, цензура, переслідування інтелігенції.
В Австро-Угорщині (Галичина, Буковина) — більше культурних і політичних свобод.
Соціальні зміни:
Скасування кріпацтва (1861 р.), поява нових соціальних верств.
Індустріалізація, урбанізація, розвиток освіти.
Формування української інтелігенції як провідної духовної сили.
Культурні передумови:
Розвиток національного руху й української преси, літератури, науки.
Потреба у філософському осмисленні національного буття, духовності, культури.
Зростання інтересу до європейської філософії (Кант, Гегель, Конт, Спенсер).
Формування української інтелігенції та її роль у філософії
Інтелігенція стає носієм національної свідомості.
Поєднує науковий раціоналізм із морально-гуманістичними ідеалами.
Ставить філософію в контекст національного відродження.
Мислителі прагнуть обґрунтувати право України на духовну та культурну самостійність.
Філософські праці звернені не лише до теорії, а й до етики, культури, історії, релігії, суспільства.
Основні напрями філософії
Позитивізм
Орієнтація на науку, досвід, факти, закономірності розвитку.
Віра в науковий прогрес, технічний розвиток, роль знань.
Вплив О. Конта, Г. Спенсера.
Поширення через Харківський університет і природничі науки.
Критика метафізики, прагнення до конкретного знання.
Ідеалізм
Пріоритет духу, свідомості, моральності над матерією.
Людина — вільна, духовна істота, що здатна до самовдосконалення.
Вплив німецької класичної філософії (Кант, Фіхте, Гегель).
Відображення в етичних і релігійно-гуманістичних концепціях.
Релігійна філософія
Центральні теми: віра, мораль, сенс життя, Бог і людина.
Поєднання православної, католицької та універсальної духовності.
Осмислення ролі християнства в розвитку культури народу.
Релігійна філософія → джерело духовного опору імперській бездуховності.
Соціально-філософська думка
Людина як частина суспільства та нації.
Осмислення національного питання, свободи, справедливості, прогресу.
Філософія — як морально-громадянська сила, що формує світогляд народу.
Роль університетів
Київський університет Св. Володимира
Центр філософії права, етики, історії філософії.
Формування духовно-академічної школи (поєднання науки й віри).
Осередок підготовки філософів, педагогів, богословів.
Харківський університет
Осередок науково-природничої філософії та позитивізму.
Активний розвиток логіки, психології, філософії науки.
Формування світогляду наукового раціоналізму.
Львівський університет
Розвиток гуманітарних і філософсько-культурних досліджень.
Вплив європейських (польських, німецьких, австрійських) філософських шкіл.
Осередок національно-культурного руху.
Загальне значення університетів:
Університети → центри поширення філософських ідей і національного духу.
Формування наукової термінології, української мови філософії.
Виховання покоління освічених мислителів і громадських діячів.
Поєднання європейського та національного
Українські мислителі не копіюють, а переосмислюють європейські ідеї.
Поєднання раціоналізму Заходу (наука, логіка, позитивізм)
із гуманізмом і духовністю української культури.
Ідея вселюдського через національне — розвиток культури через самобутність.
Гармонія науки, моралі, релігії та патріотизму.
Філософія — засіб духовного самозбереження українського народу в умовах імперського тиску.
Узагальнюючі риси української філософії періоду
Гуманізм і морально-етичний характер мислення.
Тяжіння до цілісності: розум + віра, наука + духовність.
Антропоцентризм — людина як головна цінність.
Національна самосвідомість — осмислення ролі культури, мови, традиції.
Прагнення до гармонії між суспільством, природою і духовним світом.
Збереження зв’язку з європейською культурою при водночас самобутності українського світогляду.