Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Класична німецька філософія - Coggle Diagram
Класична німецька філософія
Загальна характеристика
Сутність
Філософський напрям, що прагнув створити цілісну систему знань про світ, людину і розум
Період
кінець XVIII — початок XIX ст.
Мета
обґрунтувати роль розуму як головної сили, що формує дійсність
Поєднує:
Раціоналізм (віра у силу розуму)
Гуманізм (цінність людини і моральності)
Протестантську етику (внутрішня свобода, відповідальність)
Ідеалізм (первинність духу над матерією)
Основні представники:
Іммануїл Кант
Йоганн Фіхте
Фрідріх Шеллінг
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель
Людвіг Фейєрбах
Історичний контекст і чинники формування
Політична ситуація:
Роздробленість німецьких земель
Відсутність сильної централізованої держави
Інтелектуальні передумови:
Ідеї Просвітництва (розум, свобода, освіта)
Вплив науки (нові уявлення про світ і людину)
Французька революція (1789) – ідеї рівності, свободи, братерства
Реформація – формування внутрішньої автономії людини
Університетський рух – філософія стає академічною дисципліною
Наслідки:
Піднесення ролі особистості
Зростання критичного мислення
Прагнення до системності та логічної довершеності
Основні проблеми
Проблема пізнання
Як людина сприймає і осмислює світ?
Чи можемо ми пізнати “річ у собі”?
Проблема свободи
Свобода як моральна автономія
Людина не просто підкоряється законам, а діє за внутрішнім переконанням
Проблема розвитку
Світ як процес, що має закономірності
Історія — прояв діяльності духу
Проблема буття
Що є основою реальності — матеріальне чи духовне?
Ідеалізм: дух — першооснова всього існуючого
Проблема ролі розуму
Розум — активна сила, що творить і впорядковує реальність
Ідея розуму (центральна категорія)
Зміст:
розум — не пасивний спостерігач, а творець реальності
Функції:
формує структуру знання
визначає моральні принципи
керує природою й історією
розвивається через суперечності
У різних філософів
Кант: розум структурує досвід, вводить поняття “апріорних форм”
Фіхте: “Я” творить світ діяльністю свідомості
Шеллінг: природа — прояв розуму, тотожність духу і матерії
Гегель: розум = Абсолютний дух, який пізнає себе через історію, мистецтво, релігію, філософію
Фейєрбах: переносить ідею розуму в людину — джерело істини не Бог, а людина
Зв’язок із Просвітництвом
Спільне:
віра в силу розуму
ідеї свободи, моралі, гідності особистості
прагнення до освіти і прогресу
Відмінність:
Просвітництво - емпіричне, орієнтоване на практику
Класична німецька філософія — системна, метафізична, глибша
Новий крок:
поєднання розуму з духом і мораллю
показ розвитку світу як закономірного процесу діяльності розуму
перехід від “освіти розуму” до “самопізнання духу”