До початку 60-х років ХХ ст. кількість виявлених елементарних час-
тинок стала настільки великою, що виникла необхідність систематизува-
ти їх. Спершу — за масою. Легкі частинки — лептони (до них належить
електрон), найважчі — адрони (до них належать протони та нейтрони),
й особлива частинка — фотон — частинка без маси, яка здатна існувати
лише в русі зі швидкістю світла.Далі було з’ясовано, що кожній фундаментальній взаємодії відповідає
певна частинка, яка переносить цю взаємодію. Для гравітаційної — гра-
вітони1, для електромагнітної взаємодії — фотони, сильну взаємодію зу-
мовлено глюонами, слабку — векторними бозонами.
-
