Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Біологія та екологія 10 клас image - Coggle Diagram

- - - - Екскавати (від грец. екс — зовнішній, кава — борзна) — група найдавніших і найпримітивніших еукаріотичних винятково одноклітинних організмів.
      - Діафоретики (від грец. діафоретикос — різноманітні) — одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні організми, в яких упродовж життєвого циклу є клітини з двома джгутиками. Найвідоміші представники групи: Рослини, Зелені водорості, Глаукофітові водорості, Червоні водорості, Бурі водорості, Форамініфери, Радіолярії, Споровики.
      - Аморфеї (від грец. аморфеос — безформні) — одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні організми, в яких упродовж життєвого циклу є амебоїдні клітини або клітини з одним джгутиком. До групи належать Тварини, Гриби, Черепашкові амеби.
    - - Місце тварин у системі еукаріотичних організмів
        
        Справжні тварини — клітинні еукаріотичні організми, спорідненість яких доводять такі найзагальніші ознаки, як наявність у клітин одного заднього джгутика, мітохондрій з пластинчастими кристами, відсутність власних хлоропластів і фотосинтезу.
        
        Хлоропластів у справжніх тварин немає, але в окремих видів поширений симбіоз з водоростямми і ціанобактеріями, завдяки чому ці істоти можуть повністю відмовитися від гетеротрофного живлення. У переважної більшості справжніх тварин живлення хемогетеротрофне, наявне активне переміщення у просторі (або упродовж життя, або на певній стадії онтогенезу). Окрім того, для справжніх тварин характерні обмежений ріст, подразливість у формі рефлексів, відсутність клітинної оболонки, запасання глікогену, наявність зародкових листків, стадій бластули і гаструли в зародковому розвитку.
        
        Твариноподібні організми — збірна група неспоріднених одноклітинних організмів, об'єднаних такими морфофізілологічними ознаками, як відсутність клітинної стінки, гетеротрофне живлення та активний амебоїдний, джгутиковий або війковий рух.
  - - - клітини не мають хлорофілу
      - живляться подібно до тварин готовими речовинами
      - структурним компонентом каркаса клітинних оболонок є полісахарид глюкан, а поперечні містки між його молекулами утворює хітин (переважно у справжніх грибів) або целюлоза (переважно у несправжніх грибів)
      - органелами руху грибів можуть бути джгутики (справжні гриби) або псевдоподії (слизовики);
        клітини багатьох грибів містять невеликі вакуолі, які містять запас поживних речовин і шкідливих продуктів метаболізму
      - у грибів розвинуті секреторні міхурці (везикули), що відповідають за транспортування та виділення за межі цитоплазми різних сполук
    - - Схожість грибів із рослинами — вони, так само як і рослини, нерухомі, постійно зростають верхівковою частиною, мають міцні клітинні стінки, здатні синтезувати вітаміни і гормони, дихають киснем, часто здійснюють вегетативне розмноження.
      - Схожість грибів із тваринами — гриби володіють багатьма ознаками тваринного організму. Вони, так само як і тварини, є гетеротрофами, оскільки не мають хлорофілу, тому живляться готовими органічними речовинами. В їх клітинних стінках міститься речовина хітин, з якого складається оболонка покривів деяких тварин (комах, раків тощо).
- - - - Основою для формулювання законів спадковості стали багаторічні досліди з схрещування гороху посівного, який виявився ідеальним об'єктом досліджень. Порівняно з іншими видами горох має низку переваг:
        
        різноманіття сортів, які різняться контрастними (альтернативними) проявами ознак (наприклад, жовте і зелене забарвлення насінин)
        
        нескладне вирощування
        
        самозапилення та перехресне запилення, що зумовлюють можливість штучного схрещування
        
        чітке успадкування ознак.
    - - У результаті такого впливу в гетерозигот спостерігається домінантний прояв ознаки. Прикладом цієї форми взаємодії є успадкування кольору плодів у томата, довжини стебла в гороху тощо.
        
        За повного домінування розщеплення за генотипом і фенотипом збігається і становить 1 : 2 : 1.
        Прикладами ознак, які успадковуються за неповним домінуванням, є: форма волосся людини (кучеряве, хвилясте або пряме), забарвлення пір'я курей (чорне, зозулясте або біле), забарвлення квітів нічної красуні (червоне, рожеве або біле) тощо.
    - - Множинні алелі виникають внаслідок мутації одного гена в різних особин. Так, у людини три алельні гени (їх позначають IO, IA, IB) в різних поєднаннях визначають 4 групи крові за системою ABO. Серії множинних алелей визначають також забарвлення хутра в лисиць, колір шерсті гімалайського кролика. У мухи дрозофіли відома серія алелів за геном забарвлення очей, що складається з 12 варіацій: червона, коралова, вишнева, абрикосова, біла та ін.).
- - - - Після свого утворення клітини починають «кількісно» рости та «якісно» розвиватися. Прикладом цитогенетичних перетворень є утворення клітин крові, сперматогенез, овогенез тощо.
    - - Ріст клітин визначається переважанням анаболічних процесів синтезу над катаболічними процесами розпаду речовин. Усі клітини здатні до росту, але в кожної з них він відбуватиметься з певними особливостями, що залежать від зовнішніх та внутрішніх чинників. На ріст клітин впливають температура, наявність поживних речовин і води, відсутність шкідливих чинників, функції, рН середовища тощо. Із внутрішніх чинників виокремимо генетичну інформацію та наявність чинників росту. Чинники росту — природні білки, що зв'язуються із рецепторами на поверхні клітин і стимулюють процеси росту. Крім того, чинники росту важливі для регулювання різноманітності клітинних процесів.
    - - У результаті розвитку виникає новий стан клітини, що визначається змінами її хімічного складу, будови й життєдіяльності. Ці зміни мають незворотний, напрямлений та закономірний характер. Під час розвитку відбуваються зміни в цитоплазмі клітин унаслідок її взаємодії з ядром.
        
        Процесам росту й розвитку притаманні певні обмеження, що стримують збільшення розмірів й зміну форми в певних межах. Зі збільшенням лінійних розмірів вдвічі площа поверхні клітини збільшується в 4 рази, а об'єм у 8 разів. Це має важливе значення для обміну речовин, енергії та інформації із зовнішнім для клітини середовищем. Розміри клітин обмежуються передусім ефективністю дифузії, що забезпечує транспортування важливих йонів , елементів і молекул у цитоплазмі й крізь клітинну мембрану.
        
        Знання цитогенезу кожної клітини і того, як гени контролюють їхній нормальний розвиток, допоможуть науковцям розкрити механізми виникнення захворювань і впливати на самооновлення клітин.
        Цитогенез клітин є нерозривною взаємопов'язаною єдністю процесів їхнього росту й розвитку.
  - - - Регенерація — це процеси відновлення організмом утрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісного організму з певної його частини
        
        Регенерація є загальнобіологічним явищем і відбувається на усіх рівнях організації живих істот в усіх організмів. На молекулярному рівні відбуваються відновлення молекул, синтез регуляторних білків (наприклад, кейлонів, що гальмують мітоз), діяльність генів регенерації тощо (наприклад, у відновленні хвоста у ящірки задіяно 326 генів).
        
        На клітинному рівні здійснюється регенерація внутрішньоклітинної та клітинної форми. Для внутрішньоклітинної регенерації характерним є відновлення частин клітини, органел або їхніх компонентів, збільшення кількості клітин або їх розмірів. Клітинна регенерація, тобто відновлення втрачених або пошкоджених клітин, здійснюється завдяки мітозу і амітозу. При цьому найчастіше замінюються клітини тіла (наприклад, за участі проміжних клітин у губок і кишковопорожнинних), клітини пошкодженої тканини чи органа (наприклад, за участі стовбурових клітин) або стимулюється поділ клітин, що збереглися (наприклад, за участі чинників росту)
        
        На тканинному рівні регенерація властива тканинам усіх типів, але найвища здатність до самооновлення притаманна у рослин твірними тканинами, у тварин — епітеліальним і сполучним. У випадку повної регенерації відбувається відновлення тканини, подібної до втраченої (наприклад, регенерація слизової оболонки кишечнику), а у випадку неповної регенерації — на місці пошкодженої тканини утворюється інша (наприклад, у разі пошкодження епідермісу шкіри формується сполучнотканинний рубець).