Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Соціально-психологічні технології раннього втручання - Coggle Diagram
Соціально-психологічні технології раннього втручання
1) Особливості надання послуги раннього втручання
Послуга раннього втручання
– це послуга, яка поєднує медичну, психологічну, педагогічну та соціальну складові і надається мультидисциплінарною командою фахівців.
Клієнтами послуги раннього втручання можуть бути сім’ї, що виховують дітей до 4-х років:
з ризиками виникнення проблем або порушень в розвиткові
з порушеннями або затримками розвитку
з діагнозами, що передбачають наявність порушень розвитку
Алгоритм надання послуги раннього втручання є проходження сім’єю та командою фахівців крок за кроком певних етапів
Зустріч з батьками: обговорення результатів первинної оцінки й узгодження запиту
Вихід з програми РВ
Оцінка ефективності програми
Первинна оцінка
Звернення батьків, знайомство
Командне обговорення первинної оцінки, вибір робочої команди й координатора роботи з сім’єю
Поглиблена оцінка у відповідності до запиту
Реалізація та оцінка ефективності програми раннього втручання
До складу таких команд можуть входити психологи, логопеди, фізичні терапевти, лікарі-педіатри, соціальні працівники та спеціальні педагоги.
Принципи за якими працюють фахівці в межах послуги РВ
сімейно-центрованість.
робота у природному середовищі
командність
функціональність
координація та співпраця
Закономірності рухового розвитку маленької дитини.
Основні чинники рухового розвитку дитини
Мотивація
Сила
Рівновага
Зразки рухів (рухові шаблони)
Генетичні особливості
Темперамент і особистісні риси
Психоемоційний стан
Харчування та режим дня
Фізіологічний стан організму
«Від голови до куприка»
«Від центру до периферії»
Рухові рефлекси немовляти
Рефлекс Моро (рефлекс переляку)
Хапальний рефлекс (долонний)
Стопний хапальний рефлекс
Смоктальний рефлекс
Пошуковий рефлекс (рефлекс Робінсона або рефлекс Куссмауля)
Тонічний шийний рефлекс (фехтувальний)
Кроковий (рефлекс ходи)
Рефлекс Бабінського
Основні складні рухові навички та вікові орієнтири
1 – 1,5 року Ходьба
1,5 – 2 роки Біг
2 – 2,5 роки Ходіння по сходах
2,5 – 3 роки Стрибки на двох ногах
3 – 4 роки Кидання м’яча
Закономірності мовленнєвого розвитку i рання комунікація
Основні чинники розвитку мовлення дитини
Біологічні чинники
Стан центральної нервової системи
Слуховий аналізатор
Артикуляційний апарат
Загальний стан здоров’я
Спадковість
Соціальні чинники
Мовленнєве середовище
Якість мовного спілкування
Наслідування мовлення дорослих
Соціальна активність дитини
Заняття з логопедом або педагогом
Психологічні чинники
Розвиток мислення
Пам’ять і увага
Емоційний стан
Мотивація до спілкування
Методи навчання та виховання
Альтернативна комунікація
— це система засобів і методів спілкування, яка використовується у випадках, коли мовлення частково або повністю відсутнє. Вона замінює або доповнює усну мову, допомагаючи людині взаємодіяти з іншими, висловлювати думки, бажання, потреби.
Форми альтернативної комунікації
Невербальні засоби
Графічні та візуальні системи
Технічні засоби (високотехнологічні)
Мета альтернативної комунікації
Забезпечити людині можливість висловлюватися незалежно від рівня мовленнєвого розвитку.
Стимулювати розвиток природного мовлення (за наявності потенціалу).
Розвивати соціальну взаємодію, автономність і включення в суспільне життя.
Основні етапи мовленнєвого розвитку
Дономовленнєвий (0–1 рік)
1-й етап (0–3 міс.) – емоційно-виразні реакції:
2-й етап (3–6 міс.) – аґукання і лепетання
3-й етап (6–10 міс.) – активне лепетання
4-й етап (10–12 міс.) – перші слова
Основна особливість етапу: формується база для мовлення — слухова чутливість, артикуляція, емоційна взаємодія, наслідування.
Початок мовлення (1–2 роки)
Це період активного запуску усного мовлення. Дитина починає вимовляти перші слова, які мають конкретне значення і пов’язані з близьким оточенням.
Телеграфне мовлення (2–3 роки)
Цей етап отримав свою назву через схожість мовлення дитини з телеграмами: короткі, стислі фрази, в яких є лише найважливіші слова — зміст без граматичних зв’язків
Сенсорний розвиток у ранньому віці.
Розвиток зору дитини
1 місяць — розрізнення світла й тіні.
2–3 місяці — фокусування на обличчі дорослого
4–6 місяців — поява глибини зору, стеження за рухомими об'єктами
До 1 року — розрізнення форми, розміру та просторового розташування предметів
Розвиток зору стимулюється яскравими іграшками, змінною картинкою перед очима, іграми з дзеркалом
Слухова чутливість дітей
Слух розвивається ще в утробі матері. Новонароджені реагують на знайомі голоси, різкі звуки.
Починає впізнавати інтонацію.
Відрізняє різні джерела звуку.
Вчиться орієнтуватися в просторі за звуком.
Слухову чутливість стимулюють: спокійна музика, іграшки з мелодіями, спілкування з дорослими, звуки природи.
Чутливість до кольору
У перші місяці життя дитина краще сприймає контрастні кольори (чорний/білий, червоний/жовтий).
До 4–6 місяців з’являється здатність розрізняти основні кольори.
До 1 року формується стійка чутливість до кольору, хоча улюблений колір може змінюватися.
Органи смаку і нюху
Новонароджені розрізняють солодке, кисле, гірке й солоне.
Реагують на запах молока матері або парфумів.
До 6 місяців малюк вже проявляє смакові вподобання.
Розвитку сприяє грудне вигодовування, введення прикорму з різними смаками, нюхові ігри (наприклад, знайомство з запахом фруктів, спецій).
.Вестибулярний апарат
Від народження дитина поступово вчиться тримати голову, сидіти, стояти, ходити.
Гойдання, катання, обертання — стимулюють вестибулярну систему
Психоемоційний розвиток у ранньому віці.
Через дотик, погляд, голос формується почуття безпеки та довіри до світу. Ці взаємодії є основою майбутніх соціальних і емоційних навичок.
Ранні стадії психоемоційного розвитку дитини
0–3 місяці — виникає перше емоційне реагування: усмішка, плач, зосереджений погляд.
3–6 місяців — з’являється соціальна усмішка, емоції стають більш диференційованими (радість, здивування)
6–12 місяців — дитина розрізняє "своїх" і "чужих", реагує на інтонацію, виявляє прихильність до близьких.
1–3 роки — активно розвивається емоційна мова, з'являються перші прояви співпереживання, самостійності, протесту ("Я сам!")
Прив’язаність — це глибокий емоційний зв’язок, що формується між дитиною та основним доглядачем, найчастіше — матір’ю. Вона забезпечує:
Відчуття захищеності.
Готовність досліджувати світ.
Основа для формування довіри до інших людей.
Роль батька в психоемоційному розвитку дитини
Він допомагає дитині відчувати стабільність та безпеку.
Сприяє розвитку активності, дослідницького інтересу.
Формує інші моделі поведінки та соціальної взаємодії.
Ранні тривоги дитини
Тривога розлуки (6–9 місяців): дитина боїться залишатися без мами.
Страх незнайомців: нормальна реакція на нове обличчя.
Пізніші тривоги (1–2 роки): боязнь темряви, гучних звуків, окремих об’єктів.
Ці страхи — частина природного розвитку і з часом минають за умови підтримки дорослих.
Емоційна регуляція немовлят
У ранньому віці дитина не вміє самостійно керувати своїми емоціями. Цю функцію виконує дорослий — заспокоює, обіймає, відволікає. З часом (після 1 року) у дитини починають формуватись засоби самозаспокоєння (соска, улюблена іграшка, жест "нема").
Розуміння дитиною себе і оточення
До 1 року дитина ще не відокремлює себе від навколишнього світу. Приблизно у 18 місяців виникає усвідомлення себе як окремої особистості:
Поява "Я".
Усвідомлення власного тіла.
Перші ознаки самооцінки
У цей період дитина починає вивчати соціальні ролі через гру
Розвиток самостійності маленької дитини
Між 1–3 роками дитина проходить кризу першої самостійності. Вона прагне:
Робити все "сама".
Протестувати проти обмежень.
Ініціювати власну активність.
Завдання дорослих — підтримувати ініціативу дитини, водночас забезпечуючи безпечне середовище та чіткі межі.
Харчування та догляд дітей раннього віку. Ігрова діяльність в розвитку дитини раннього віку.
Харчування та догляд дітей раннього віку
0–3 місяці
Оптимальний варіант — грудне вигодовування (відповідає всім потребам малюка).
У разі відсутності грудного молока — адаптовані молочні суміші.
Годування — на вимогу, 6–10 разів на добу.
Дитині не потрібна додаткова вода, якщо вона на ГВ.
3-6 місяців
Основу раціону все ще складає молоко.
У віці 4–6 місяців можлива поява перших прикормів (залежно від розвитку дитини та рекомендацій педіатра).
Починають із безглютенових каш, овочевих пюре.
6-9 місяців
Починається активне введення прикорму:
Овочі (кабачок, картопля, морква), згодом — каші, фрукти.
Поступово вводять: м’ясо, яєчний жовток, кисломолочні продукти.
Продукти дають поступово, слідкуючи за реакцією.
Годування — 4–5 разів на добу з 1–2 грудними або молочними прийомами між ними.
9-12 місяців
Раціон розширюється: дитина вже їсть м’ясні пюре, сир, рибу (1 раз на тиждень), хліб.
Починає формуватись режим харчування, 5 прийомів їжі на день.
Можна давати подрібнені страви, формуючи навічки жування.
Грудне молоко або суміш залишаються важливими джерелами поживних речовин.
Ігрова діяльність в розвитку дитини раннього віку
від народження до 3 місяців
Основна форма гри — сенсорна взаємодія з дорослим (погладжування, розмови, посмішки).
Розвиваються перші реакції на звуки, обличчя, рухи.
Гра має бути спокійною, короткою, з м’якими звуками та предметами.
від 4 до 6 місяців
З’являється інтерес до іграшок, спроби тягнутися до них.
Іграшки мають бути легкі, яскраві, безпечні, які можна тримати або жувати.
Розвивається координація рухів, увага, з’являється перша емоційна реакція на гру.
7–9 місяців
Дитина вивчає властивості предметів: стукає, крутить, кидає.
Важливо давати іграшки з різною текстурою, кубики, брязкальця.
Перші ігри з наслідуванням: махання "пока", гра "ладоньки".
Гра допомагає розвитку моторики та мислення.
10-12 місяців
Дитина активно маніпулює предметами, може вкладати одне в інше.
Перші ігри за простим сюжетом: годує ляльку, катає машинку.
Формується зв’язок між словами та діями ("Де ведмедик?" — шукає).
З’являється емоційна реакція на виграш/програш.
1-2 роки
Виникає рольова гра, хоч і на рівні дій (годування, укладання іграшки спати).
Дитина вчиться грати поруч з іншими дітьми (гра "поруч", а не "разом").
Розвивається мовлення через ігри з дорослим.
Улюблені іграшки: сортувальники, пірамідки, конструктори з великих деталей.
2-3 роки
З’являється справжня сюжетно-рольова гра ("мама-дитина", "магазин").
Діти починають грати разом, вчаться ділитися, домовлятися.
Через гру розвиваються: мова, уява, соціальні навички
Важливо підтримувати вільну гру, не нав’язуючи сюжет, а створюючи умови.
Народження малюка з порушеннями розвитку
Криза та етапи
Шок і заціпеніння — втрата здатності мислити або діяти.
Заперечення — небажання вірити діагнозу, пошук «кращих» відповідей.
Гнів і смуток — переживання втрати очікуваної дитини, злість на себе, інших, систему.
Прийняття і реорганізація — поступове усвідомлення ситуації, початок адаптації, пошук ресурсів.
Ресурси для подолання кризи:
Психологічна підтримка — як індивідуальна, так і в групах для батьків.
Партнерство – шукати рівновагу у ролях: не «мама – все», «тато – осторонь», а разом, але по-різному. Ділити відповідальність і догляд, давати одне одному час на відновлення.
Інформація — про діагноз, розвиток, можливості підтримки.
Зв’язок з іншими родинами — важливо не бути наодинці.
Професійна допомога — раннє втручання, реабілітація, супровід.
Відновлення сил – батьки повинні дбати не лише про дитину, а й одне про одного, про себе, про інших дітей. Шукати час для звичних справ, навіть коротких: прогулянки, фільм, чай наодинці.
Червоні прапорці (red flags)
Відсутність зорового контакту після 2–3 місяців.
Відсутність посмішки, лепету, реакції на ім’я до 6 місяців.
Затримка моторного розвитку (не тримає голову, не перевертається).
Байдужість до оточення, монотонність рухів, агресія до себе.
Відсутність наміру спілкуватися до 1 року.
Розлади спектру аутизму (РСА)
Види
Класичний аутизм (синдром Каннера)
– найбільш виражені порушення у соціальних навичках, мові та обмеженій поведінці
Аутизм високофункціональний (синдром Аспергера)
– мова та інтелектуальний розвиток в межах норми, але є труднощі у соціальних взаємодіях та обмежене коло інтересів
Атиповий аутизм
– симптоми аутизму не відповідають класичному діагнозу, але є порушення в соціальній взаємодії та поведінці.
Дезінтегративний розлад розвитку
– різке зниження навичок і поведінки після нормального розвитку в перші два роки життя
Синдром Ретта
– рідкісне генетичне порушення, яке вражає переважно дівчат і характеризується втратою мови, рухових навичок після нормального розвитку.
проблеми
Затримка розвитку
Гіперчутливість чи гіпочутливість до стимулів
Порушення сну
Психосоматичні проблеми: часто з аутизмом поєднуються проблеми з шлунково-кишковим трактом, епілепсією, серцево-судинними захворюваннями.
Порушення поведінки: агресивна поведінка, самопошкодження, обмежені інтереси, ритуали та стереотипії часто виникають у дітей з аутизмом.
Аутизм
— це стан особливого нейророзвитку, що характеризується труднощами соціальної взаємодії, вербальної та невербальної комунікації та наявністю повторюваної поведінки та обмежених інтересів.
10.Діти з порушення опорно-рухового апарату (ДЦП).
Фактори ризику
Недоношеність і низька маса тіла новонародженої дитини;
Гіпоксія дитини внутрішньоутробно, під час чи зразу після народження;
Інфекційні ураження мозку дитини;
Розлади системи згортання крові дитини;
Пошкодження головного мозку дитини через травму чи крововилив у мозок;
Супутні порушення
Інтелектуальні порушення (не у всіх дітей).
Проблеми з мовленням (дизартрія), ковтанням.
Судоми (епілепсія).
Порушення зору, слуху.
Розлади ссання, ковтання, слинотеча.
Психоемоційні труднощі
Лікування
Кінезіотерапія (масаж, лікувальна фізкультура) .
Авторські комплексні інтегральні методики реабілітації.
Медикаментозне лікування
Сенсорна інтеграція, сенсорна кімната.
Акупунктурна терапія.
Засоби ортопедичної корекції: етапне гіпсування, ортезування, ортопедичне взуття, шини за показами.
Хірургічне лікування (подовження сухожилків, зменшення тонусу уражених м’язів).
Іппотерапія, акватерапія у спеціалізованих центрах та басейнах.
Технічні пристрої медичної реабілітації.
Види
Спастична форма
– напружені м’язи.
Атактична форма
– порушення рівноваги та координації.
Дискінетична форма
– неконтрольована рухова діяльність.
Змішана форма
– неможливо виділити ознаки тільки однієї форми ДЦП, що переважає більше, натомість проявляються симптоми різних типів одночасно.
Дитячий церебральний параліч або ДЦП
– це комплекс порушень, що впливають на здатність людини рухатися, підтримувати рівновагу та поставу. Слово «церебральний» вказує на стан, що стосується головного мозку, а «параліч» означає «слабкість», труднощі з контролем м’язів.
Діти із синдромом Дауна
Синдром Дауна
— це генетичне порушення, зумовлене наявністю додаткової копії 21-ї хромосоми (трисомія 21). У нормі людина має 46 хромосом (по 23 пари), а при синдромі Дауна — 47. Цей стан впливає на розвиток дитини, зокрема фізичний, інтелектуальний і психоемоційний.
Ознаки та симптоми
Зовнішні ознаки:
Плоске обличчя, коротка шия.
Косо розташовані очі з епікантусом (шкірна складка у внутрішньому куті).
Маленький ніс, короткі вуха.
Великий язик, що може злегка виступати з рота.
Короткі пальці, поперечна складка долоні (поперечна борозна).
Знижений м’язовий тонус (гіпотонія).
Затримка фізичного росту.
Психічні особливості:
Помірна інтелектуальна відсталість (IQ у межах 40–70).
Знижена концентрація уваги, повільніша обробка інформації.
Високий емоційний інтелект: діти часто привітні, ласкаві, доброзичливі.
Супутні медичні проблеми (можуть, але не обов’язково зустрічаються):
Вади серця (до 50% випадків).
Проблеми з травленням, слухом, зором.
Схильність до інфекцій, знижений імунітет.
Ризик розвитку хвороби Альцгеймера у дорослому віці.
Міфи
Це хвороба, яку можна вилікувати.
Усі діти з синдромом Дауна однакові.
Вони не можуть вчитися чи працювати.
Це наслідок дій батьків.
Вони живуть мало.
Їх потрібно ізолювати.
Реально
Синдром Дауна — генетичний стан, не лікується, але корегується розвиток.
Кожна дитина має свій унікальний потенціал і характер.
За умов підтримки — можуть навчатися, працювати, створювати сім'ї.
Причина — випадкова генетична помилка, не пов’язана зі способом життя.
Завдяки сучасній медицині тривалість життя може сягати 60+ років.
Діти з синдромом Дауна мають право на інклюзію і участь у житті суспільства.