Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Наднаціональні інститути ЄС - Coggle Diagram
Наднаціональні інститути ЄС
Європейська Комісія
Європейська Комісія (або скорочено Єврокомісія) є ключовою інституцією Європейського Союзу, що виконує роль виконавчої влади ЄС, по суті, її "уряду". Вона представляє та обстоює загальні інтереси Європейського Союзу в цілому, а не окремих держав-членів.
Процес призначення
Кандидата на посаду Президента Комісії пропонує Європейська Рада (глави держав та урядів), враховуючи результати виборів до Європейського парламенту.
Цю кандидатуру має схвалити Європейський парламент.
Потім країни-члени ЄС (за погодженням з обраним Президентом) пропонують кандидатів на посади інших комісарів (по одному від країни).
Вся Колегія Комісарів (включно з Президентом) має пройти слухання в Європейському парламенті та отримати його схвалення шляхом голосування.
Після схвалення Європейським парламентом, Колегія Комісарів офіційно призначається Європейською Радою.
Ключові повноваження та функції
Право законодавчої ініціативи: Європейська Комісія має виключне право пропонувати нові закони ЄС (регламенти, директиви, рішення). Жоден закон ЄС не може бути ухвалений без її пропозиції (за деякими винятками).
Виконавча влада: Комісія є виконавчим органом ЄС. Вона відповідає за впровадження політик ЄС, виконання рішень, ухвалених Європейським парламентом та Радою Європейського Союзу, а також за управління бюджетом ЄС та різними програмами.
"Охоронець Договорів": Комісія стежить за тим, щоб законодавство ЄС правильно застосовувалося та виконувалося всіма державами-членами. У разі порушень, вона може ініціювати процедури притягнення держав до відповідальності перед Судом Європейського Союзу.
Представництво ЄС на міжнародній арені: Комісія відіграє важливу роль у представництві ЄС у міжнародних відносинах, веде переговори щодо міжнародних угод (наприклад, торговельних угод) від імені ЄС.
Координаційна та управлінська роль: Комісія забезпечує послідовність і координацію всіх сфер політики ЄС
Склад (Колегія Комісарів)
Європейська Комісія складається з 27 членів – по одному від кожної держави-члена ЄС, включно з Президентом Європейської Комісії та Високим представником Союзу із закордонних справ і політики безпеки (який є одним із віце-президентів Комісії).
Члени Комісії (комісари) є незалежними від своїх національних урядів і в своїй діяльності керуються лише інтересами всього Європейського Союзу.
Термін їхнього мандату становить п'ять років.
Підзвітність
Європейська Комісія є політично підзвітною Європейському парламенту. Парламент має право оголосити вотум недовіри Комісії, що може призвести до її колективної відставки
Рада Європейського Союзу
Рада Європейського Союзу (також часто називається Радою Міністрів ЄС) є ключовим законодавчим органом Європейського Союзу, що представляє інтереси урядів 27 держав-членів. Вона є частиною "законодавчого дуету" ЄС разом із Європейським парламентом
Склад та представництво:
Склад міністрів залежить від теми, що обговорюється. Наприклад, якщо розглядаються питання навколишнього середовища, збираються міністри екології; якщо фінансові — міністри фінансів. Існує десять різних конфігурацій (формацій) Ради.
Рада не має постійних членів. На засіданнях Ради присутні міністри з урядів усіх країн ЄС.
Процес прийняття рішень:
Більшість рішень ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів, що забезпечує ефективність, але одночасно вимагає широкої підтримки держав-членів.
Для особливо чутливих сфер, таких як зовнішня політика, податкова політика або зміни до договорів ЄС, вимагається одноголосність усіх 27 держав-членів
Ключові повноваження:
Прийняття законів: Спільно з Європейським парламентом Рада ухвалює законодавство ЄС (регламенти, директиви, рішення) на основі пропозицій Європейської Комісії.
Координація політик: Координує широкі економічні, соціальні та інші політики держав-членів.
Зовнішня політика: Визначає та реалізує спільну зовнішню політику та політику безпеки ЄС.
Бюджет: Разом з Європейським парламентом затверджує річний бюджет Євросоюзу
Європейська Рада
Суть та призначення: Європейська Рада є колегіальним органом, який визначає загальні політичні напрями та пріоритети розвитку Європейського Союзу. Її головна функція полягає у наданні політичного імпульсу для розвитку ЄС та визначенні його стратегічних цілей. Вона не є законодавчим органом у прямому сенсі, але її висновки та рішення мають значну політичну вагу та впливають на подальшу роботу інших інституцій ЄС.
Засідання Європейської Ради зазвичай відбуваються кілька разів на рік у Брюсселі. Рішення, як правило, приймаються консенсусом, особливо у чутливих політичних питаннях. Однак у деяких випадках, передбачених договорами, може застосовуватися кваліфікована більшість
До складу Європейської Ради входять:
Глави держав або урядів усіх держав-членів ЄС. Для України, якби вона була членом ЄС, це був би Президент або Прем'єр-міністр, залежно від конституційних повноважень.
Голова Європейської Ради. Його обирають на термін у два з половиною роки з можливістю одноразового переобрання. Голова головує на засіданнях та сприяє узгодженню позицій.
Голова Європейської Комісії. Він бере участь у засіданнях, оскільки Комісія є виконавчим органом, що втілює політичні настанови Європейської Ради.
Функції та повноваження
Визначення стратегічних напрямів: Європейська Рада визначає загальні політичні пріоритети та стратегічні напрями розвитку ЄС на середньо- та довгострокову перспективу.
Вирішення складних питань: Вона є форумом для обговорення та вирішення найбільш складних та чутливих питань, які не можуть бути врегульовані на рівні міністрів у Раді Європейського Союзу.
Зовнішня політика та безпека: Європейська Рада визначає стратегічні інтереси та цілі ЄС у сфері зовнішньої політики та безпеки, включаючи спільну політику безпеки та оборони.
Призначення на вищі посади ЄС: Європейська Рада робить ряд важливих призначень на вищі посади в інституціях ЄС, зокрема пропонує кандидатуру на посаду Голови Європейської Комісії.
Реагування на кризові ситуації: Європейська Рада відіграє ключову роль у координації дій ЄС у відповідь на кризові ситуації, такі як економічні кризи, пандемії або серйозні міжнародні події.
Перегляд договорів ЄС: Європейська Рада може ініціювати процес перегляду установчих договорів ЄС.
Європейська Рада тісно співпрацює з іншими інституціями ЄС. Її політичні настанови є орієнтиром для роботи Європейської Комісії, яка розробляє конкретні законодавчі пропозиції. Рада Європейського Союзу та Європейський Парламент враховують політичні пріоритети, визначені Європейською Радою, у своїй законодавчій та політичній діяльності
Європейський Парламент
Європейський Парламент – це єдина інституція Європейського Союзу, члени якої обираються безпосередньо громадянами країн ЄС. Він представляє інтереси європейських виборців
Вибори: Депутати (євродепутати) обираються прямим голосуванням кожні п'ять років. Вони об'єднуються в політичні групи, а не за національною приналежністю.
Законодавчі повноваження: Спільно з Радою Європейського Союзу ухвалює більшість законів ЄС.
Бюджетні повноваження: Разом з Радою затверджує бюджет ЄС та контролює його виконання.
Наглядові повноваження: Здійснює демократичний контроль над іншими інституціями ЄС, зокрема над Європейською Комісією (схвалює її склад і може висловити вотум недовіри).
Роль: Є голосом громадян ЄС у процесі прийняття рішень
Суд Європейського Союзу
Суд Європейського Союзу (офіційно – Суд Справедливості Європейського Союзу, англ. Court of Justice of the European Union, CJEU) є судовою гілкою Європейського Союзу, яка забезпечує єдине тлумачення та застосування законодавства ЄС на всій території Союзу. Він є вищою судовою інстанцією ЄС.
Головне завдання Суду Європейського Союзу – забезпечити дотримання права при тлумаченні та застосуванні Договорів про ЄС та інших правових актів Союзу. Для цього Суд виконує низку ключових функцій
Розгляд позовів про анулювання (actions for annulment): Інституції ЄС, держави-члени або (за певних умов) фізичні та юридичні особи можуть оскаржити законність актів інституцій ЄС (наприклад, регламентів, директив, рішень).
Розгляд позовів щодо порушення зобов'язань (infringement proceedings): Комісія або держава-член можуть подати позов проти держави-члена, яка не виконує своїх зобов'язань згідно з правом ЄС.
Розгляд позовів про бездіяльність (actions for failure to act): Інституції ЄС, держави-члени або (за певних умов) фізичні та юридичні особи можуть подати позов проти інституцій ЄС, якщо ті не вжили певних дій, які були юридично зобов'язані вчинити.
Розгляд позовів про відшкодування шкоди: Приватні особи можуть вимагати відшкодування шкоди, завданої діями (або бездіяльністю) інституцій ЄС чи їхніми службовцями
Преюдиціальні запити (preliminary rulings): Це найпоширеніша та одна з найважливіших функцій. Національні суди держав-членів звертаються до Суду ЄС за тлумаченням законодавства ЄС або за перевіркою його дійсності, якщо виникають питання щодо його застосування у справі, яку вони розглядають. Рішення Суду ЄС є обов'язковими для національного суду, який звернувся із запитом, та для всіх інших національних судів, які розглядають подібні справи.
Суд Європейського Союзу складається з двох основних судових органів
Загальний Суд (General Court): Раніше відомий як Трибунал першої інстанції
Розглядає більшість справ, поданих фізичними та юридичними особами, а також деякі справи, подані державами-членами.
Складається з 54 суддів (двічі по одному від кожної держави-члена)
Суд Справедливості (Court of Justice): Це найвища ланка судової системи ЄС
Складається з 27 суддів (по одному від кожної держави-члена). Їм допомагають 11 генеральних адвокатів, які подають обґрунтовані висновки щодо справ, переданих на розгляд Суду.
Судді та генеральні адвокати призначаються за взаємною згодою урядів держав-членів на шестирічний термін, який може бути поновлений.
Європейський Суд аудиторів
Європейський Суд аудиторів (офіційна назва – Європейська Палата аудиторів, англ. European Court of Auditors, ECA) є незалежною інституцією Європейського Союзу, що виконує функцію зовнішнього аудитора фінансів ЄС. Його місія полягає у захисті інтересів платників податків ЄС
Призначення та незалежність
Суд аудиторів був заснований у 1977 році.
Він є повністю незалежним органом: не має законодавчих повноважень і не підпорядковується іншим інституціям ЄС чи національним урядам.
До його складу входить по одному члену від кожної держави-члена ЄС (наразі 27 членів). Члени призначаються Радою ЄС після консультації з Європейським Парламентом на шестирічний термін, який може бути поновлений. Вони обирають Президента Суду зі свого складу на трирічний термін
Основна роль
Головне завдання Суду аудиторів – перевіряти, чи правильно та ефективно збираються та витрачаються кошти ЄС. Це включає перевірку доходів та видатків бюджету ЄС.
Він аудитує будь-яку особу чи організацію, яка розпоряджається коштами ЄС, включаючи інституції ЄС (особливо Європейську Комісію), держави-члени та країни, що отримують допомогу від ЄС
1 more item...
Звітування та рекомендації
За результатами своєї роботи Суд аудиторів складає аудиторські звіти та надає рекомендації Європейській Комісії та національним урядам щодо покращення фінансового управління ЄС.
1 more item...
Взаємодія з іншими інституціями
1 more item...