Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Пилип Орлик і його конституція - Coggle Diagram
Пилип Орлик і його конституція
Прихід до влади
На раді в Тендерах 5 квітня 1710р. гетьманом було обрано П.Орлика
У 1707 р. став генеральним писарем при І.Мазепі
Виступав як прибічник союзу з Польщею та Швецією
Конституція П.Орлика
5 квітня 1710 р. було укладено угоду між П.Орликом і старшиною - "Пакти і конституції законів, вольностей Війська Запорозького"
Конституція визначала взаємодію між гетьманом і старшиною
В конституції фіксувалися обов'язки всіх станів українського суспільства і вводилося поняття "народ"
Головним постійно діючим державним органом мала бути Генеральна рада до якої входили полковники генеральна старшина представники Запорозької Січі та делегати від полковників
Упорядкування церковне, політичне , економічне , фінансове управління, судову систему і правові відносини
Політика П.Орлика
Виступав за повну незалежність України, а її союзниками вбачав Швецію і Кримське ханство
Очолив першу українську політичну еміграцію
Головним напрямком його політичної діяльності стало пошук союзників для боротьби проти Московії, а в 1711 році П. Орлик створимо антимосковський союз
П.Орлие спробував налагодити контакт з новообраним гетьманом Лівобережжя І. Скоропадським
Гетьман прагнув отримати військову і дипломатичну допомогу різних країн у справі визволення України
Похід на правобережну Україну
У лютому військо союзників: кримський хан, шведи і поляки рушили на схід
Від імені гетьмана розсипалися спеціальні універсали які закликали до повстання проти Московії
Спочатку похід П.Орлика був успішним в результаті якого звільнили ряд міст і здобули перемогу у першій битві під Лисянкою
Похід закінчився невдалою через те що, кримське ханство залишило табір ,рухаючись на схід і захоплюючи місцеве населення що послабило стан гетьмана й змусило козаків повернутися додому
Останні роки життя П. Орлика
У червні 1714 р. Орлик мусив виїхатиз Бендер до Західної Європи.
На запрошення Карла ХІІ Пилип Орлик із частиною старшини переїхав до Швеції
У 1720 р. перебрався до Німеччини, а згодом до Франції
З 1722 р. змушений переїхати на територію Туреччини, де й прожив 20 останніх років