Процес реабілітації починається з оцінки та лікування хвороби, травми або патологічного стану. Окрім цього, має відбуватися оцінка будь-якого дефіциту, що залишається після лікування та його впливу на соціальні, психічні та професійні навики людини. Лікування стану в гострому періоді орієнтоване на травму або захворювання, що може призвести до інвалідності. Реабілітація, навпаки, орієнтується на ті навики, які є збереженими, і на ті, які можуть бути сформованими на основі резервних можливостей людини. Отже, реабілітація містить в собі визначення та корекцію факторів, які пов’язані як з особистістю, так і з оточенням людини, і які заважають повноцінній участі людини в житті суспільства.
