Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Багатостороння дипломатія як інструмент досягнення зовнішньополітичних…
Багатостороння дипломатія як інструмент досягнення
зовнішньополітичних цілей України
Діяльність незалежної України в ООН
Основні тези:
Україна є однією з країн-засновниць ООН (1945 р.).
З моменту відновлення незалежності (1991 р.) активно використовує ООН як платформу для захисту національних інтересів.
Ключові ініціативи:
.
Резолюції щодо окупації Криму та агресії РФ (з 2014 р.).
Участь у голосуваннях щодо територіальної цілісності держав.
Ініціативи щодо захисту прав людини в окупованому Криму та на Донбасі.
Позиція України щодо реформування РБ ООН. Діяльність постійного представництва України при ООН
Позиція України:
.
Виключення Росії зі складу постійних членів РБ ООН через порушення Статуту ООН.
Розширення складу Ради Безпеки для підвищення її ефективності.
Введення механізмів запобігання блокуванню рішень (реформа права вето).
Діяльність Постійного представництва України при ООН:
.
Постійна робота над підготовкою та просуванням резолюцій щодо Криму, Донбасу.
Співпраця з іншими державами-членами ООН у рамках Групи друзів України.
Приклад: Резолюція «Ситуація з правами людини в АР Крим та м. Севастополі» (щорічно з 2016 р.).
Участь України у миротворчих операціях під егідою ООН
Основні тези:
Україна – активний учасник миротворчих місій ООН з 1992 р.
Основні операції:
.
UNPROFOR (Югославія, 1992–1995).
UNMIL (Ліберія, 2004–2018) – забезпечення миру після громадянської війни.
MONUSCO (ДР Конго) – участь української авіаційної групи.
Співробітництво Україна–СОТ. Позитивні та негативні моменти співпраці України з СОТ
Основні тези:
Вступ до СОТ (2008 р.) став важливим кроком для інтеграції України у світову економіку.
Позитивні аспекти:
.
Зниження тарифних бар’єрів для українського експорту.
Доступ до механізму вирішення торговельних суперечок.
Залучення іноземних інвестицій через підвищення прозорості.
Негативні аспекти:
.
Вимушене відкриття ринку для іноземних товарів, що створило конкуренцію для місцевих виробників.
Зобов’язання щодо зменшення аграрних субсидій.
Складнощі з адаптацією стандартів до міжнародних норм.