Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Тема 2. Психічна травма image - Coggle Diagram

- - - - Травма “покинутості” виникає у дитячому віці при відсутності або недостатньому фізичному контакті дитини з матір’ю. Дитина до початку самостійного ходіння не відділяє своє тіло від тіла матері, та за відсутності матері переживає сильну тривогу й страх. Люди, які мають травму “покинутості”, схильні до різних залежностей, симбіотичних стосунків, інфантильності та страхів втрати коханого об’єкта.
        
        Травма “відкидання” виникає з “холодною” або “мертвою” матір’ю (термінологія психоаналітичних теорій), емоційно не залученою у життя дитини з таких причини: післяпологової депресії, стресу, небажанням мати дитину, проблем у сім’ї, відсутністю партнера тощо. Люди, які мають таку травму, живуть з почуттям власної непотрібності й незатребуваності, вони не можуть самореалізуватися, виражати свої почуття та перебувати у близьких емоційних відносинах, уникають емоційних проявів.
        
        Травма “позбавлення” виникає при нехтуванні потребами дитини (мама не підходить до малюка, коли він плаче, не заспокоює його страхи, не забезпечує необхідні догляд, підтримку й увагу). Люди, які мають подібну травму, живуть з відчуттям нестачі уваги оточуючих, постійно прагнуть її завоювати, схильні до маніпуляцій, не відчувають задоволення у житті.
        
        Травма “зради” виникає при розчаруванні дитини своїми батьками, яких вона обожнює (прикладом може бути побачена дитиною сцена сексуального акту між батьками). Різновидом цієї травми є “травма повалення з трону” (термін А. Адлера), яка виникає у дитини при народженні молодших дітей, яким приділяється більше батьківської уваги. Люди, які пережили цю травму, втрачають почуття довіри до людей, відчужуються та замикаються в собі або різноманітними способами намагаються догодити оточуючим, щоб символічно “повернути” любов батьків.
        
        Травма сексуальної спокуси виникає при використанні дорослими дитини або підлітка для задоволення своїх сексуальних потягів та призводить до сексуальних і емоційних проблем.
        
        Травма “насильства” виникає при систематичному жорстокому поводженні з дитиною з боку дорослих, нанесення їй тілесних ушкоджень. Травма “насильства” призводить до виникнення психопатії або формування психопатичного асоціального характеру.
        
        Травми “приниження” або нарцисична травми —що призводять до порушень “Я-концепції” та виникнення комплексів неповноцінності. Психічні травми приниження, насильства, відкидання, зради відбуваються також і у дорослому житті, але, як правило, за “повторним” дитячим сценарієм. Доросла людина відтворює дитячі травми, потрапляючи у травматичні ситуації з тими емоційними реакціями, патернами поведінки та переживаннями, що й у дитинстві.
        
        Найбільше психічних травм відбувається у сфері міжособистісних стосунків, особливо близьких та інтимних.
        Тому є інший спосіб – це поділ травм на ті, що пов’язані з людьми, і ті, що з ними не пов’язані. Щодо тяжкості впливу, далекосяжності наслідків травми, викликані людьми, стоять на першому місці. Доведено, що нашій психіці простіше пережити те, що сталася природна катастрофа, аніж жахіття, які спричинила людина (вбивство, тероризм, тортури, зрада, скривдження, насильство тощо). Саме після них найбільший відсоток людей має посттравматичні розлади та інші складнощі, які важко подолати.
        
        Психоаналітики припускають, що близькі стосунки амбівалентні за своєю природою, є аналогом дитячо-батьківських стосунків, у яких відтворюються давні конфлікти та травми. У зв’язку з цим лікування психічних травм, пов’язаних з міжособистісними стосунками, необхідно проводити обов’язково з опрацюванням дитячих травм.