Ми сприймаємо навколишній світ за допомогою своїх органів чуття – все, що ми можемо бачити, чути, смакувати і нюхати, до чого можемо торкатися. Далі ця інформація передається до області мозку під назвою таламус («приймальний пункт»), який відправляє її на опрацювання. Вона спочатку проходить мигдалину, яка є «охоронцем» і попереджає нас про небезпеку. Якщо все добре і небезпеки немає, інформація переходить до гіпокампу (архів пам’яті, де все має свою мітку часу, місця – коли? де? з ким?) (рис.1).
Важливо знати, як людський мозок обробляє зіткнення з травматичною подією. Будь-яке зіткнення є сильним стресом, який зазвичай викликає почуття небезпеки, страху, що в свою чергу призводить до збудження нервової системи. Мозок реагує швидко та інстинктивно, він входить в режим «виживання» – через амигдалу надходить тривожний сигнал про небезпеку, який активує захисну систему мозку, відому під назвою «бий-біжи».