Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Никифор Епіфаній Дворняк Nikifor-Drovnyak-11 :, drovnyak11 - Coggle Diagram
Никифор Епіфаній Дворняк 
:
Народився
-
Мати Євдокія Дровняк була глухонімою, батько невідомий. Ім’я Епіфаній записано при хрещенні по святцях – інше незаконно народженим не давали. Хлопчик погано чув, не міг чітко говорити, дефект мовного апарату передався спадково по материнській лінії.
Освіта
Никифор мав природжені вади слуху та мовлення, через що його комунікація з оточуючими була складною, а можливості для навчання – обмеженими.
У школі хлопчині було важко, а тому довелося покинути науку. Усе що він умів – це писати друкованими літерами, трохи читав. Найбільше любив малювати, спочатку грифелем, потім робив замальовки на клаптиках паперу.
Містяни іронічно називали хлопчика Никифор Матейко (Ян Матейко – видатний польський художник, має в доробку полотна історико-патріотичного спрямування та батального жанру. Його йменням названа академія образотворчих мистецтв у Кракові). А потім Перша світова війна, мати померла, хлопець залишився зовсім самотнім. Через те що не вмів налагодити контакт з оточенням, його сприймали за дурника й глузували.
Діяльність
Творча спадщина Никифора – це десятки тисяч робіт. На думку фахівців, найвидатніші відносяться до 1920-1930 років. У цей період визначилися його іконографічні й естетичні пріоритети. Значну частину своїх робіт він роздав, коли вже зовсім бідував – то продавав їх, але за дрібняки.
Його талант відкрив український художник
Він же став першим колекціонером акварельних композицій Никифора. На початку 1930-х років він приїхав у місто Криниці. Саме тоді йому на очі потрапили роботи Дровняка. Живописець був у захваті від побаченого. Він відібрав понад дві сотні робіт Никифора й відправив їх у галерею Leon Marseille, що в Парижі. Там якраз експонувалися картини італійських, французьких й українських художників (листопад 1932 року), яку організував Український музей імені Тараса Шевченка. Там роботи лемківського майстра високо оцінили й “записали” до плеяди світових художників.
-
У липні 1938 р. відбулася експозиція його робіт у Львові “Виставка художника-самоука Никифора”. Невдовзі в щомісячнику “Українське юнацтво” з’явився позитивний відгук на цю виставку.
-
-
-
-
-
-
-
У 1947-му під час операції "Вісла" Никифор Дровняк, як і 140 575 українців, був примусово виселений з етнічних земель на території у північно-західній Польщі та на територію УРСР. Художника чотири рази висилали до Щецина, але він щоразу, долаючи пішки сотні кілометрів повертався до рідного дому. Тоді проблему вирішили інакше – змінили йому національність, назвали Яном із прізвищем Никифор.
Він, як і раніше, жив і працював. Самотній, бідний, його роботи майже ніхто не купував. Збереглася навіть його ілюстрована записка, у якій художник просив за свої картини “шматочок полотна або їжу або дрібку грошей, лише щоб прожити”.
Останні роки життя
У 1960-ті роки Никифором опікувався Мар’ян Влосінський, він допоміг облаштувати майстру житло, забезпечував харчуванням і медичним обслуговуванням, діставав матеріяли для робіт.
Никифор Дровняк вже давно страждав на сухоти, майже все життя проведене в злиднях, холоді, голоді не могло не позначитися на його здоров’ї. Запізніле лікування вже не допомагає, хвороба прогресує. 10 жовтня 1968 року Никифор-Епіфаній Дровняк відійшов у засвіти.
Творча спадщина величезна – майже 40 тисяч тільки збережених робіт. Сьогодні його роботи експонуються в різних художніх зібраннях галерей і музеїв, а також, значна частина перебуває в приватних колекціях.
-