У цей період Китай стає одним із головних економічних партнерів для багатьох країн Латинської Америки. Економічні відносини між регіонами почали швидко зростати, зокрема за рахунок китайських інвестицій у видобувну промисловість, інфраструктурні проекти та сільське господарство. Згідно з дослідженнями К. Вакарчука, Китай сприймав Латинську Америку як джерело природних ресурсів і ринок збуту своїх товарів. Особливий інтерес для Китаю становили країни з багатими запасами нафти, мінеральних ресурсів та сільськогосподарської продукції, такі як Бразилія, Аргентина, Венесуела та Перу. Зокрема, Китай став найбільшим споживачем сировини з Латинської Америки, включаючи сою, мідь, залізну руду та нафту. Це перетворило Китай на важливого торговельного партнера для багатьох країн регіону. Експорт сировини до Китаю допоміг економікам Латинської Америки стабілізуватися та прискорити зростання, хоча це також призвело до певної залежності від китайського попиту на ці товари.