Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Проблема вибору моделі соціальної політики в Україні.
Стратегії, цілі й…
Проблема вибору моделі соціальної політики в Україні.
Стратегії, цілі й пріоритети в соціальній політиці України в ринковій економіці.
Проблеми
Економічна нестабільність: Постійні економічні кризи, інфляція, рівень безробіття та низький рівень зарплат ускладнюють формування стійкої соціальної системи. Обмеженість ресурсів ставить перед урядом питання про ефективне використання наявних коштів для підтримки населення.
Вплив радянської спадщини: Україна успадкувала систему соціального забезпечення, яка базувалася на державному патерналізмі. Проте в умовах ринкової економіки вона стає неефективною, тому необхідно вибирати між різними моделями соціальної політики, орієнтуючись на західні країни.
Соціальна нерівність: Значний розрив між багатими та бідними ускладнює вибір між ліберальною моделлю (як у США) і соціал-демократичною (як у Швеції). Ліберальна модель, можливо, сприяла б розвитку приватного сектору, але могла б поглибити соціальну нерівність. Соціал-демократична модель вимагає великих державних витрат, які не завжди можна забезпечити в умовах економічної нестабільності.
Європейська інтеграція: Україна рухається до тіснішої співпраці з Європейським Союзом, що також впливає на вибір моделі соціальної політики. Європейські країни, зокрема скандинавські, надають приклад соціальної політики, яка ґрунтується на високому рівні державної участі у вирішенні соціальних питань.
-
Підвищення ефективності соціальних витрат: Одна з ключових стратегій полягає в оптимізації наявних соціальних програм через підвищення адресності, щоб допомога надавалася тим, хто її дійсно потребує. Це стосується як пенсійної системи, так і допомоги малозабезпеченим, інвалідам та іншим вразливим верствам населення.
Реформа системи пенсійного забезпечення: Для зменшення навантаження на державний бюджет важливо продовжувати реформування пенсійної системи, розвиваючи багаторівневу пенсійну систему, включаючи обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування.
Інтеграція соціальної політики з економічною стратегією: Соціальна політика повинна бути тісно пов'язана з економічною політикою. Інвестиції в розвиток освіти, охорони здоров’я та інфраструктури повинні сприяти підвищенню продуктивності праці та економічному зростанню.
-
Зменшення рівня бідності: Основною метою соціальної політики є зниження рівня бідності в країні. Це включає не лише надання соціальних виплат, але й створення умов для економічного зростання та забезпечення громадян доступом до якісних послуг і можливостей для самозабезпечення.
Забезпечення соціальної рівності та справедливості: Успішна соціальна політика повинна гарантувати рівні можливості для всіх громадян незалежно від соціального статусу, регіону проживання чи інших факторів.
Соціальний захист вразливих груп: Особливу увагу слід приділяти соціальному захисту вразливих категорій населення – пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт, переселенців та безробітних.
-
Пенсійна реформа: Головним пріоритетом є стабілізація та розвиток пенсійної системи через запровадження накопичувальної складової і поступове підвищення пенсійного віку з урахуванням демографічних тенденцій.
Реформа системи охорони здоров’я: Пріоритетом є розвиток універсальної системи медичного страхування, яка забезпечить доступ до якісної медичної допомоги для всіх громадян.
Підтримка зайнятості та створення робочих місць: Стимулювання зайнятості через підтримку малого і середнього бізнесу, професійну перепідготовку та розвиток сучасних ринків праці.
Розвиток системи освіти та підвищення кваліфікації: Освіта є важливим фактором підвищення рівня зайнятості і доходів населення. Реформа освітньої системи, спрямована на розвиток професійної освіти та адаптацію до вимог ринку, є важливим пріоритетом.
Скорочення нерівності між регіонами: Важливо вирівнювати диспропорції в економічному і соціальному розвитку різних регіонів України через інвестиції в інфраструктуру, розвиток регіональних програм підтримки бізнесу та соціальних проектів.