Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Складні випадки розпізнання членів речення - Coggle Diagram
Складні випадки розпізнання членів речення
Головні члени речення. Підмет.
Підмет
— головний член речення, що разом із присудком утворює граматичний центр.
В українській мові існують дві основні форми підмета:
номінативний
(іменник у називному відмінку) та
інфінітивний
(дієслово у формі інфінітива).
Підмет може бути
простим або складеним
(включає кілька слів, що утворюють семантичну єдність).
Соціативний підмет будується за моделлю: іменник у Н.в. + іменник/займенник у О.в. з прийменником «з». Підмет також може виражатися через числівники з іменниками або інфінітиви. Існують терміни: формально граматичний та семантико-граматичний підмет. У складних випадках визначення підмета варто враховувати контекст та семантичну єдність слів.
Головні члени речення. Присудок.
Присудок
— головний член речення, що виражає дію або стан підмета. Складений присудок складається з двох частин:
дієслова-зв'язки
(інколи з втраченим лексичним значенням) і
іменної частини
або
інфінітива.
Складений іменний присудок
може включати дієслова-зв'язки (бути, становити, називатися тощо), які інколи мають додаткові відтінки лексичного значення.
Дієслова-зв'язки з інфінітивом
часто утворюють складений дієслівний присудок. Однак, в деяких випадках інфінітив може виступати додатком (наприклад, "запросив працювати").
Модальні дієслова
(могти, мусити, намагатись тощо) завжди потребують інфінітива і разом утворюють складений дієслівний присудок.
Труднощі можуть виникати при розмежуванні між простим дієслівним та складеним іменним присудком із прийменниково-іменниковими конструкціями, які інколи є обставинами або додатками.
Для розпізнання членів речення важливо враховувати контекст та можливі перетворення структури.
Інфінітив у функції додатка чи частини присудка:
Метод перетворення речення допомагає визначити, чи інфінітив виконує роль додатка. Наприклад, у реченні "Не забуває згадати" можна замінити на "не забуває і згадує", що вказує на два окремі члени речення: присудок і додаток.
Перетворення інфінітива:
Інфінітив можна перетворити на речення з прямою мовою, складні речення або речення з однорідними присудками. Наприклад, "вирішив не відступати" може бути перетворено на "вирішив: 'Не відступлю'".
Розмежування неузгоджених означень та додатків:
Заміна неузгодженого означення на узгоджене допомагає розмежувати ці члени речення. Наприклад, "дні свята" — означення (дні які? — святкові).
Конкретність і абстрактність іменника:
Іменники в прийменниково-іменникових конструкціях часто виконують функції додатків або обставин. Поняття конкретності чи абстрактності іменника допомагає визначити їхню роль.
Іменники у родовому відмінку:
Родовий суб’єкта зазвичай вказує на неузгоджене означення (наприклад, "вірші поета"), тоді як родовий об’єкта виконує роль додатка ("читання твору").
Іменники в орудному відмінку:
Іменник в орудному відмінку може виконувати функцію додатка ("приїхав з сином") або обставини способу дії ("пахло осінню").
Синкретизм членів речення:
У деяких випадках складно чітко розмежувати синтаксичні функції, і можливі подвійні запитання (наприклад, "пору юності" — означення або додаток).