Слайд 15. Беру лате в кав’ярні неподалік та рушаю в парк, що за кілька вулиць від мого дому. Аж раптом моє серце починає битися швидше, а долоні стають липкими від поту. Це він! Обов’язково треба було потрапити мені на очі та зіпсувати цей чудовий ранок? Одразу згадую, як останнього разу він відібрав мій пенал і розсипав по коридору олівці та ручки, а іншим разом насміхався з моїх смаків у музиці. Бач, корейці йому смішні! Ніби його реп кращий... Я зупиняюсь. Він точно не дасть мені спокою, коли помітить, і ця кава опиниться або на мені, або на ньому. Можливо, йому навіть личитиме! Однак…
Помічаю, що хлопець не має зухвалого виразу обличчя, як зазвичай. Навпаки, він збентежений і засмучений.
Пройти повз
Запитати, що сталося
Відплатити тією ж монетою
-