Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

МЕТОДОЛОГІЯ ТДП - Coggle Diagram

- - - - матеріалістичний
        
        Ґрунтується на категорії економічного базису, якою пояснюється розвиток держави і права як його
        надбудови
      - синергетичний
        
        Передбачає самоорганізацію через постійнузміну хаосу і порядку у складних соціальних системах (право, громадське суспільство, правова система тощо); поряд із закономірними причинно-наслідковими звʼязками враховує випадкові звʼязки, що виникають у процесі самоорганізації різних систем, їх взаємодії з «навколишнім середовищем»
      - системний
        
        Передбачає розгляд праводержавного обʼєкта як складного, різнобічного, багатоякісного явища, що складається з елементів і звʼязків між ними, котрі утворюють його незмінну структуру і забезпечують його цілісність (кожну конкретну науку, діяльність, обʼєкт можна розглядати як певну систему, що має множину взаємоповʼязаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру
      - аксіологічний
        
        Спирається на ідеї, цінності і дає можливість зʼясувати якості та властивості праводержав-них явищ і процесів, здатних задовольнити потреби окремої особи і певного суспільства, а також ідеї та спонукання у вигляді норми й ідеалу; створює такі ідеї і цінності, які можуть наказати перейти до дій
      - феноменологічний
        
        Ґрунтується на первинному досвіді, досвіді пізнавальної свідомості; на чистих нормативних структурах, що підкоряють собі людську свідомість і діяль-ність, а не на пізнанні форм реальної поведінки людей; акцентує увагу на принципі субʼєктивності, прагне описати фундаментальні феномени свідомості і самосвідомості; показати, як вони за посередництвом соціальних відносин конструюються в загальні норми (правила), в межах яких людина реалізує належну їй свободу; уявляє право (як і будь-яке явище) таким, що дається через свідомість, яка занурена у безліч життєвих звʼязків і своїми зусиллями (незалежно від законодавця і судді) утворює певні форми
      - герменевтичний
        
        Ґрунтується на вченні про способи тлумачення правових текстів, первинний смисл яких є неясним через їх давність або багатозначність; полягає в інтерпретації глибинної семантики (змістового боку мови, окремих слів), тобто символізму на рівні тексту; контекстом інтерпретації правової норми й конкретної ситуації вважає «бажане право»
      - антропологічний
        
        Забезпечує пізнання праводержавних явищ і процесів у їх людському вимірі; грунтується на виявленні біосоціальної цілісності як людини, так і соціуму; встановлює органічний звʼязок між соціальними і природними вимірами функціонування права і держави як елементів середовища існування людини
      - комунікативний
        
        Ґрунтується на розумінні права і держави (її органів) як засобів взаємодії (комунікації) осіб, що виражається через певні поняття й існує в системі форм права і держави; субʼєктів сприйняття й інтерпретації права та державної влади; легітимації права відповідно до ціннісних стандартів; взаємодії субʼєктів правовідносин з їх правами (уповноважена сторона) і обовʼязками (зобов'язана сторона)
      - метафізичний
        
        Полягає у вивченні праводержавних явищ і процесів у статиці, і «зсередини», в усуненні будь-якого впливу на них
    - - функціонально-інструментальний
        
        Ґрунтується на характеристиці взаємовпливу права, держави та інших соціальних явищ (політики, економіки, релігії); передбачає, що здійснення впливу з боку права відбувається за допомогою його інструментів - правових засобів і способів (заборон, дозволів, зобовань, заохочень, рекомендацій, покарань
      - Діяльнісний
        
        Бере за основу категроію предметної діяльності людини (групи людей, соціуму в цілому), де діяльність - форма правової активності, що характеризує здатність людини чи повʼязаних з нею систем бути причиною змін у праводержавному бутті;
        Загальні підходи і принципи, застосовувані в теорії права і держави
      - Інформаційний
        
        Ґрунтується на розумінні інформації (пові-домлень, що містять дані) як основи і змісту практично всіх праводержавних явищ і процесів; виявляє нові якості, важливі для розуміння їх сутності та можливих напрямів розвитку на основі знання загальних властивостей та закономірностей інформаційних процесів
      - Соціокультурний
        
        полягає в розгляді права і держави одночасно як соціальних і культурних феноменів, що є відтворенням (репродукцією) їх соціокультурної природи. Базуючись на соціально-культурній нормативності, цей підхід не відкидає економічний, технологічний, психологічний та інші фак-тори, а розглядає їх через призму детермінуючого фактора культури.
- - - - Формально-юридичний
        
        Традиційно вживаний у теорії права і держави для вивчення «догми» права, його внутрішньої й зовнішньої форми. Аналіз джерел права, формальної визначеності права, порядку систематизації нормативного матеріалу, правил юридичної техніки є проявом цього методу. Завдяки повʼязаності із правилами логіки й мови зазначений метод допомагає сформулювати визначення юридичних понять, зробити їхній опис, класифікацію й систематизацію. Він забезпечує логічну стрункість і несуперечність викладу правових норм; наявність необхідних внутрішніх елементів при формулюванні понять, а також виведення з них логічних наслідків.
      - Соціолого-правовий
        
        Виражається в дослідженні права і держави не на рівні абстрактних категорій, а на базі реальних соціальних фактів, сформованих у суспільстві правил і передбачає використання таких засобів, як аналіз статистичних даних і різноманітних правових документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення, анкетування, інтервʼювання з правових питань та ін. За допомогою цього методу можна визначити авторитет влади, якість діяльності законодавчої, виконавчої та судової галузей, ефективність правового регу-лювання, стан законності й правопорядку в суспільстві, поведінкову природу права;
      - Герменевтичной (тлумачно)- правовий
        
        Допомагає досягти ясності в прочитанні текстів правових документів і розʼясненні їх внутрішнього змісту, уживанні термінів і узгодженні сфер їх використання, тлумаченні вчинків учасників правовідносин.
        Будь-яке читання тексту (закону та інших правових докумен-тів) зумовлене потребою у відповіді на запитання «з якою метою» він був написаний. Застосування герменевтично-правового методу спрямоване на подолання дистанції між читачем (тлумачем) і правовим текстом, прагнення поставити його на один культурно-правовий рівень із автором тек-сту, перебороти значеннєву розʼєднаність між ними і в такий спосіб включити зміст цього тексту в розуміння тлумача для того, щоб його реалізувати
      - Порівняльно-правовий
        
        передбачає зіставлення подібних юридичних понять, явищ і процесів та встановлення їхньої специфіки. Порівняння застосовують у класифікації право-державних явищ, зʼясуванні їх історичної послідовності, генетичних звʼязків між ними, загальних і конкретних закономірностей розвитку, традицій і новацій.
      - Інструментально-правовий
        
        дає змогу інструментально використати право у законотворчому процесі; визначати правову форму як специфічну систему правових способів - інструментів (заборон, дозволів, зобовʼязань, заохочень, пока-рань), які поєднуються на окремих ділянках правового регулювання (залежно від мети, предмету, методу регулювання) у своєрідні режими, що забезпечують вирішення суспільних завдань тощо
      - Метод теоретико-правового моделювання
        
        передбачає створення теоретичних моделей, в яких втілюються уявлення про ідеальні форми права і держави, що виникають на певному етапі соціально-політичного розвитку (наприклад, модель правової держави
      - Метод теоретико-правового прогнозування
        
        полягає у висуненні та обгрунтуванні рекомендацій щодо варіантів розвитку тих чи інших праводержавних явищ
    - - Всебічне вивчення процесів виникнення, еволюції, ознак обʼєкта, його значення у період функціонування, перспектив розвитку; встановлення зв'язку з чинниками матеріальними (матеріалістична діалектика), духо-вними, культурно-моральними (ідеалістична діалектика). Для вивчення застосовують загальні категорії діалектики - сутність і явище, форми і зміст, можливість і дійсність
    - - Використовується для формування нових понять, їх класифікації, типологізації досліджуваних явищ, тобто поділу на окремі типи, підтипи; усунення неточностей і суперечностей тощо. Цей метод передбачає застосування логічних законів і правил (їх називають ще методами-прийомами або логічними прийомами)
    - - Пізнання генезису та розвитку подій, фактів, ідей (теорій) в контекстіу контексті їх виникнення, формування і розвитку виявлення внутрішніх та зовнішніх звʼязків, закономірностей і суперечностей. Завданням його є установити значення досліджуваного обʼєкта для періоду функціонування, перспектив розвитку, звʼязок із сучасністю
    - - Основні правила і принципи елементарно-структурної внутрішньої методології системного підходу (одна його сторона), які дають змогу здійснитикомплексне пізнання великих і складних обʼєктів (систем) у цілісності, єдності різноманітних явищ, що набувають нових якостей, яких немає у разі існування їх у розʼєднаному стані. Системний аналіз полягає у вивченні всього розмаїття звʼязків правових і державних явищ один з одним і з зовнішнім середовищем; установленні того, що життя системи визначається процесом зміни і стабілізації, збереженням традицій і збагаченням новаціями, а тривале порушення балансу цих процесів обертається руйнацією системи
    - - Полягає у виокремленні в деяких системах права і держави їх структурних частин за при-значенням, роллю, взаємозвʼязком, конкретною дією (функціонуванням)