Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Культура усного професійного спілкування - Coggle Diagram
Культура усного професійного спілкування
Усне професійне мовлення має такі види:
1. залежно від способу сприймання інформації:
дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);
контактне (безпосереднє);
2. залежно від кількості учасників:
діалогічне (бесіда з одним співрозмовником)
монологічне (доповідь, промова, лекція);
полілогічне (дискусія);
3. залежно від форми і ситуації спілкування:
міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);
публічне (виступ на зборах, конференції тощо).
Особливості усного мовлення
1) для усного мовлення мусить бути реальна життєва ситуація;
2) звукове мовлення сприймається на слух як цілісний відрізок мовленнєвого потоку, де є своя гра темпоритмів, темброві забарвлення, модуляції голосу;
3) надзвичайно важливою для усного мовлення є інтонація. У ній серце і розум живої мови, її музика, ритмомелодика;
4) усне мовлення діє на слухача не лише своїм змістом, але й усією манерою виступу;
5) для усного мовлення характерна непідготовленість, спонтанність; людина, як правило, думає не про те, як вона говорить, а про те, що скаже; гнучкість думки при цьому більша, ніж коли людина пише;
6) в усному мовленні користуються багатьма готовими формулами;
7) в усному мовленні буває забагато слів, вони повторюються, нерідко є зайвими.
У межах усного мовлення розрізняють два типи:
Розмовно-літературне мовлення
, тобто усне літературне мовлення;
Розмовно-фамільярне мовлення
— мовлення, яке містить позанормативні елементи (жаргонізми, діалектизми тощо).
Міжперсональне професійне мовлення
—
це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.
Розрізняють такі види публічного мовлення:
соціально-політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);
академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);
судове (звинувачувальна та захисна промова);
урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);
церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви).
Публічне мовлення
– особливий різновид тексту, створений за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтеграційну природу (письмово-усна форма реалізації).
Промова
- це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, вирізняється логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Мітингова промова
- зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал.
Ділова промова
- характеризується лаконізмом, критичністю, спрямуванням, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів.
Ювілейна промова
- присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням певної людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо.
Лекція
- є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.
навчально-програмові
оглядові
настановча-вступна
спеціального курсу
Доповідь
- значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов'язково містить висновки та пропозиції.
ділова
наукова
політична
Виступ
- короткотривале усне мовлення з приводу одного або кількох питань.
Повідомлення
- невелика доповідь на якусь тему.
Публічне мовлення
за змістом і призначенням володіння словом
виконують роль суспільно-політичного інструмента впливу на свідомість індивідуумів.
за роллю і високим рівнем аргументації
наближається до академічного красномовства
за психологічними та соціальними елементами
відображає характер особи та спосіб її життя, тому має багато спільного і соціально-побутовим красномовством.