Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Властивості українського правопису як основа формування правописної…

- - - - Чисельну групу фонетичних написань в українській мові складають:
        
        усі наголошені голосні звуки
        
        всі наголошені [а], [у], [и] та [о], крім тих, що знаходяться в корені слів
        перед складом з наголошеними [у], [і]
        
        [о], [е] після букв на позначення шиплячих
        
        [у] в словах парус, парубок, мачуха, яблуня, яблучний та ін. і в
        дієслівному суфіксі -ува-
        
        префікс с- перед кореневими к, п, т, ф, х
        
        групи приголосних звуків, що утворилися в результаті спрощення
        
        групи приголосних [ств], [цтв], [зтв] в іменниках, утворених за
        допомогою суфікса -ств-
        
        від слів з основою на приголосні звуки [г], [з], [ж], [ч],
        [ц], [х], [ш], [с] :
        
        приголосні звуки [з]; [ц], [с] ЗНАК МЯКОСТІ у суфіксах прикметників
        -зьк-, -цьк-, -ськ-, що виникають
        
        у результаті творення прикметників за
        допомогою суфікса -ськ
        
        від слів, основа яких закінчується звуками [г], [ж], [з],
        [к], [с], [х], [ц], [ч], [ш]
        
        чергування приголосних [г], [к], [х] – [ж], [ч], [ш] – [з], [ц], [с]
    - - фонетичний аналіз слів, роботу зі
        словниками, письмо з голосу тощо
  - - - Морфологічний принцип орфографії застосовується в написанні:
        
        букв, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] та [о] (перед складом
        з ненаголошеним [у]) в коренях слів
        
        букв, що позначають приголосні звуки, які змінюють своє звучання
        внаслідок асиміляції
        
        букв е, и у префіксах пре-, при-
        
        букв, що позначають приголосні звуки на межі значущих частин основи
        – префікса і кореня
        
        букв, що позначають приголосні звуки на межі кореня й закінчення чи
        афікса -ся(-сь)
        
        букв, що позначають довгі приголосні звуки на межі значущих частин
        основи – префікса й кореня, кореня і суфікса
    - - Морфологічний принцип відрізняє регульовану тим сферу написаного від
        інших з огляду на брак співвіднесеності з фонематичною системою мови.
        
        Такі
        написання засвоюються через розрізнення частин мови або частин слова.
  - - - Це написання:
        – букв, що передають один звук після букви
        
        на позначення м’якого
        приголосного звука або два звуки після букви, яка фіксує
        
        голосний звук, після
        апострофа, на початку слова
      - букви ї, що завжди позначає два звуки
      - букви щ, яка завжди передає два звуки
      - буквосполучень ри, ли між буквами на позначення приголосних звуків у
        коренях слів
      - подвоєних букв у деяких словах іншомовного походження, зокрема у
        власних і загальних назвах
    - - систематична словникова робота, використання прийомів
        тематичного об’єднання слів у лексичні групи
        
        утворення гнізд
        спільнокореневих слів
  - - - з великої чи з малої букви: Біла Церква (місто) – біла церква (будівля)
      - написання різних букв у коренях слів
      - написання разом і окремо
      - написання окремо або через дефіс
    - - звернення до семантики слова, його морфологічної характеристики, до
        встановлення синтаксичних зв’язків тощо
- - - - у позначенні ритміки і мелодики фрази, її темпу і науз, фразної інтонації