Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Розвиток літератури і мистецтва: домінуючі тенденції. Спорт у другій…
Розвиток літератури і мистецтва: домінуючі тенденції. Спорт у другій половині хх — на початку ххIст.
Літературау другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.
Літературний реалізм
переважає антивоєнна, антифашистська тематика
Р. Вайян, Р. Мерль, А. Зегерс, Г. Бьолль — тема опору
«Група 47» 1947–1967 рр. — будівництво культури «з нуля», створення нової німецької мови
Г. Ріхтер, Г. Грасс,
М. Вальзер; І. Бахман, П. Целан
«розсерджені молоді люди»: Дж. Вейн, К. Еміс, Дж. Осборн
Теоретики «соціалістичного реалізму» в СРСР вимагали від письменників «поліпшувати» історію
«Піднята цілина» М. Шолохова, «Хліб» О. Толстого
«Магічний реалізм» — стиль, у якому магічні елементи вплетені в реалістичну картину світу.
Х. Борхес, М. Булгаков, Х. Кортасар, Г. Маркес, М. Павич, Х. Мурокамі
Література модерністського напряму
Модернізм — загальна назва творчих напрямів і шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, антиреалістична спрямованість
Екзистенціалізм дає змогу вирватися за межі суворої реальності і передавати життєве й емоційне світовідчуття
Ж.-П. Сартр, А. Камю, С. де Бовуар,
А. Мердок і К. Вілсон, Н. Мейлер
«Неороман» не мав сюжетної завершеності, проте утверджував образ замкненої на собі особистості
Н. Саррот, А. Роб-Ґріє
Постмодернізм у літературі
Для постмодернізму характерні вільне поєднання виражальних засобів, плюралізм ідей, думок, точок зору і гуманізм
У. Еко, Д. Барт, Т. Пінчон, Д. Данліві, Д. Бартельмі, Д. Делілло, В. Гібсон, М. Павич, Т. Стоппард, і Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, Л. Дереш, С. Жадан, О.Забужко
Образотворче мистецтво
Соціальний реалізм і неореалізм
Неореалізм — течія в мистецтві, особливості якої — пафос суворої правди, достовірність зображення, повага до простої людини; максимальна
узагальненість образів картин, що переходять в образи-символи.
Художники Р. Гуттузо, А. Фужерон, Б. Таслицький
Соціальний реалізм бачив зміст мистецтва в його зв’язку з дійсністю, служінні прогресу методами художньої творчості
«Соціалістичному реалізму» властивий
показний, часто фальшивий оптимізм
Модернізм
Абстракціонізм — напрям у мистецтві, образність якого ґрунтується на кольорі, лінії, формі та текстурі, а не на мотивах, запозичених із навколишньої реальності. Засновник російсько-український художник В. Кандинський
Засновником абстрактного експресіонізму є Джексон Поллок, який увів термін «дріппінг», розбризкування фарб на полотні без використання пензля
Друга група використовує загадкові знаки
Третя представляє технізоване мистецтво
Поп-арт — течія в мистецтві, для якої характерне переосмислення образів масової культури, естетизація зовнішнього предметного світу, утвердження культу речі. Засновником є Енді Воргол
Сюрреалістичний (надреальний) виник в 1920-ті роки, напряму характерна заміна реально існуючого світу містичним, підсвідомим.
Сальвадор Далі, Пабло Пікассо, Марк Шагал
У концептуалізмі важливим є не предмет, який зображають, а те, що він означає, і наша реакція на нього обумовлена не чуттєвим сприйняттям, а роботою думки.
Клас Олденбург, Христо Явачев
Постмодернізм
— напрям у мистецтві, що поєднує та змішує різні культури і стилі. Основні принципи — використання різних культурних мов, відмова від «гарного» в мистецтві, іронія, песимізм, перетворення культури на шоу, знущання над «індустрією мистецтва» та над самим глядачем
Й. Бойс, Ж. Гаруста, А. Єн, М. Мерц, М. Паладіно, Д. Хьорст, Дж. Кунс
Основні тенденції в розвитку архітектури
Функціоналізм — течія в архітектурі, характерні риси якої — першорядна увага до функціонального призначення будівель, використання досягнень науки і техніки, економічність, гранична простота форм, відмова від декору.
Органічна архітектура розглядала будинок як організм із єдиним простором.
Постмодерністській архітектурі на зламі ХХ–ХХІ ст. притаманні
ускладнені форми, вільне поєднання елементів, запозичення архітектурних прийомів різних епох і стилів, використання новітніх матеріалів і технологій, інколи — іронія та жарт
Розвиток музичної культури
Для класичної музики характерні висока людяність, відданість вічним ідеалам
Джазові музиканти другої половини ХХ ст.: Л. Армстронг, Е. Гарнер, Б. Гудмен, Д. Еллінгтон, Т. Монк, Е. Фітцджеральд
Зразки мюзиклу: «Звуки музики» Р. Роджерса, «Моя прекрасна леді» Ф. Лоу, «Вестсайдська історія» Л. Берстайна та ін
Рок-музика виникла у 1950-х роках на основі поєднання джазу зі шлягером і увібрала окремі риси пісенно- танцювальних жанрів різних культур світу
Елвіс Преслі, Ч. Беррі, Л. Ричард, Б. Хейлі, «Бітлз», «Акваріум», «Машина часу», «Кіно», «Аліса», «ДДТ»
Поп-музика охоплює різні стилі і жанри розважальної музики
М. Джексон, Мадонна, Ф. Меркьюрі, Стінг, Б. Спірс, Бейонсе, Леді Гага
Виконавці хіп-хопу: Дрейк (Drake), Пост Малон, група Мігос, Кендрік Ламар, Карді Бі, Ніккі Манай
І. Стравінський; А. Пуссер, А. Шнітке
Театральне мистецтво
«Драмі абсурду» характерні відчуження людини від суспільства, самотність, песимізм, нігілізм, передчуття загибелі, абсурдність слів і вчинків персонажів
Найбільшими центрами світового театрального мистецтва є театри: «Комеді Франсез», Королівський Шекспірівський театр, Кельнський театр драми, «Театр Кабукі», Художній театр
Найвідоміші центри оперного і балетного мистецтва — театри
«Ла Скала», «Гранд-опера», «Метрополітен-опера», «Ковент-Гарден», Маріїнськи
П. Домінго, Х. Каррерас, М. Кабальє, Л. Паваротті, Т. Гоббі, М. Бежар, М. Каллас
Ежен Йонеско і Семюел Беккет
Досягнення сучасного кіномистецтва
У післявоєнні роки кіно — наймасовіший вид мистецтва.
Майстрами неореалізму в кіно є італійські режисери Р. Росселліні, Ф. Фелліні, Л. Вісконті, М. Антоніоні
Найпотужніша кіноіндустрія в США. Її центр — Голлівуд
Для французького кінематографа післявоєнного часу характерна розмаїтість жанрів — від комедій до соціально-психологічних фільмів режисерів так званої нової хвилі — Ф. Трюффо, Ж.-Л. Годара та ін.
Режисером є Л. Бессон. Французькі актори: Ж. Габена, Ж. Маре, Б. Бардо, Ж.Рено
А. Гічкок — англійський кінорежисер
А. Вайда — польський кінорежисер
Режисери СРСР — А. Тарковський, Т. Абуладзе, С. Параджанов, Е. Рязанов.
Розвиток спорту: домінуючі тенденції
Організаційне зміцнення спортивного руху
Впливові міжнародні спортивні організації:
Міжнародний олімпійський комітет (МОК)
Міжнародна федерація футболу (ФІФА — поєднує у своїх рядах понад 210 національних федерацій)
Спілка європейських футбольних асоціацій (УЄФА)
Міжнародна федерація
хокею із шайбою (ІІХФ)
Комерціалізація спорту
Замкнені й ефективні з економічної точки зору системи:
Національна хокейна ліга (НХЛ; США і Канада)
Національна баскетбольна асоціація (НБА, США і Канада)
американські Ліги професійного американського футболу і бейсболу
Параолімпійський рух
З 1948 року проводяться Параолімпійські ігри.
Важливі для соціальної адаптації та моральної підтримки людей з важкими недугами.
Проводяться в тому ж році й країні, що й літні Олімпіади.
Українські спортсмени традиційно є лідерами на Параолімпіадах.
Політизація спорту
Після Другої світової спорт розглядали як «змагання» між комуністичним блоком і країнами західної демократі
Терористичні акти на спортивних змаганнях: під час Олімпіади в м. Мюнхені (Німеччина) в 1972 р. палестинські терористи вбили11 ізраїльських спортсменів і тренерів, а також західнонімецького поліцейського
Проблема використання допінгу
1970–1980-ті роки легкоатлети і плавці НДР
були найкращими, але вони вживали допінг
У 2005 р. ЮНЕСКО прийняло Міжнародну конвенцію про боротьбу з допінгом у спорті
Дедалі вагоміший вплив здобуває Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА).
Великий «допінговий скандал»: викриття вживання російськими спортсменами допінгу. МОК чекає від російських спортсменів повернення 24 медалей, які у них відібрали після того, як викрили в застосуванні допінгу на Іграх 2008, 2012 і 2014 рр.