Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Події революції 1905—1907 рр. на українських землях - Coggle Diagram
Події революції 1905—1907 рр. на українських землях
Початок революції. Революційні події в Наддніпрянській Україні
в січні—серпні 1905 р
Економічна криза та поразка в російсько-японській війні 1904—1905 рр. підірвали авторитет
влади.
У різних регіонах Російської імперії проходили демонстрації та страйки, де висувалися політичні вимоги
9 січня 1905 р. в Санкт-Петербурзі відбулася велика мирна демонстрація
учасники хотіли вручити царю петицію стосовно
покращення умов праці.
влада сприйняла це як бунт, наказала стріляти по демонстрантах.
Як наслідок, початок Першої російської революції 1905-1907рр.
Розгортався селянський рух
Першим великим виступом стало повстання на панцернику «Потьомкін» 14 червня 1905 р.
25 червня 1905 р. в умовах
нестачі вугілля й продовольства «Потьомкін» » увійшов до румунського порту Констанца й здався владі.
18 лютого 1905 р. імператор Микола II підписав маніфест
6 серпня 1905 р. з’явився новий маніфест про створення виборного законодорадчого органу — Державної думи
Жовтневий страйк. Маніфест 17 жовтня 1905 р. та його наслідки.
На початку жовтня 1905 р. в Москві та Петербурзі розпочався загальноросійський політичний страйк
вимоги страйкарів
запровадження демократичних свобод
скликання Установчих зборів
Навчання у вищих навчальних закладах було призупинено, фабкики й заводи взяли під контроль війська та поліція.
Під час Жовтневого політичного страйку виникли нові форми самоорганізації робітників — ради робітничих депутатів.
Маніфест 17 жовтня 1905 р. став причиною розколу серед прихильників революції
Радикали організовували мітинги, закликаючи до повалення монархії. Відбувалися єврейські погроми, організовані чорносотенцями.
Ліберали утворили «Союз 17 жовтня» (октябристи) та Конституційно-демократичну партію (кадети).
Найвпливовішою організацією консерваторів-чорносотенців став «Союз руського народу».
Загальноросійські партії соціал-демократів та соціалістів-революціонерів стали легальними й використали це для посилення
боротьби із самодержавством
Селянський рух
У січні—березні 1905 р. заворушення виникали переважно в окремих селах
У травні-червні 1905 р. виступи селян охопили цілі райони
Улітку 1905 р. було сформовано Всеросійський селянський союз.
У селі Великі Сорочинці Полтавської губернії в грудні 1905 р. відбулося одне з найбільших повстань селян у роки революці
Вістря боротьби селян було спрямоване проти поміщиків
Наростання революційних подій. Грудневі збройні повстання
18 листопада 1905 р. в Києві озброєні
солдати трьох рот саперної бригади
очолював Борис Жаданівський
повстання 7 грудня 1905 р. в Москві під керівництвом російських соціал-демократів та есерів
15—18 грудня регулярні військові частини придушили повстання в Москві
11—16 листопада 1905 р. відбулося повстання моряків на головній базі Чорноморського
флоту в Севастополі
очолював Петро Шмідт
Розпочалося воно на крейсері «Очаків»
У 1906—1907 рр. відбувався поступовий спад революційної боротьби
Опозиційні сили намагалися продовжувати боротьбу в Державній думі парламентськими методами
Українські політичні партії під час революції
У грудні 1905 р. на з’їзді було ухвалено програму РУП. Партія змінила назву, ставши Українською
соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП)
оголосила, що боротиметься проти самодержавства, за автономію України, вільний розвиток національно-культурного життя, права робітників
було влаштовано ряд страйків, налагоджено широку видавничу діяльність.
Хвиля арештів після
завершення революції призупинила діяльність УСДРП.
Українська соціал-демократична спілка в роки революції діяла успішніше, стала складовою РСДРП
очолила керівництво масовим робітничим рухом у Наддніпрянщині й намагалася впливати на селянство
оголосила себе єдиним представником українських робітників
переходила на російську мову та втратила ознаки
національної організації.
На кінець 1907 р. спілка фактично припинила існування
На початку революції РУП перебувала у стані розколу й гострої
внутрішньопартійної дискусії
Українська демократично-радикальна
здійснили перехід від культурницької до політичної діяльності.
Українська народна партія (УНП)
завданням вважала поширення впливу на маси
Одним із засобів визначила поєднання націоналістичних гасел із соціалістичними.
не знайшли підтримки та призвели до її політичної ізоляції
намагалися організувати видання легальних друкованих органів-- але спроби були невдалими
партія поступово занепала
Український національно-культурний рух
Неофіційним друкованим органом просвітянського руху стала газета «Рада», видавалася з 1906 р. в Києві.
поширення із західноукраїнських земель до Наддніпрянщини мережі «Просвіт»
Першою було відкрито в Одесі
На середину 1907 р. діяли 35 «Просвіт
здійснювали видавничу діяльність, організовували в селах читальні, розповсюджували українські видання
розпочалося видання української преси
щомісячний журнал «Нова громада»
журнал українською мовою «Україна».
1905р газети «Хлібороб».
У Наддніпрянщині розвитку українського культурно-освітнього руху сприяло скасування Емського указу 1876 р
Діяльність українських громад у I та II Державних думах.
27 квітня — 8 липня 1906 р. в Петербурзі працювала I Державна дума
Очолив Ілля Шраг
Аграрного питання:
одна частина депутатів: за передачу селянам частини поміщицької землі за викуп
друга за конфіскацію
Вимоги: надання Україні в її етнографічних межах
політичної автономії, запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах
підготовлені законопроекти розглянуто не було.
створили власну парламентську громаду Українську думську громаду.
Законопроекти про національні права, автономію України та рідну мову
II Державної думи працювала з 20 лютого 1907 р
перебудова імперії на конституційних засадах, автономія України, амністія політичним в’язням, свободи слова, друку, зборів, совісті, пересувань і спілок, українізація освіти, судочинства й церкви
аграрного питання, то єдиної позиції нова громада також не мала
заснували думську громаду Українська трудова громада
Законопроекти: про народну освіту, що передбачали організацію курсів української мови, літератури та історії для вчителі, організацію українознавчих кафедр. Організацію автономії та мічцевого управління
3 червня 1907 р. II Державну думу
розпустили, і плани Української громади не були реалізовані