Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Вимоги та поради щодо оформлення тексту наукової роботи - Coggle Diagram
Вимоги та поради щодо оформлення тексту наукової роботи
Конструкція тексту
Пропорційні, логічні, внутрішньо завершені частини тексту наукового дослідження
Розділи
Підрозділи
Пункти
Параграфи
Абзаци
Висловлення власної думки
Необхідно і варто висловлювати власну думку. Проте у знаковому тексті зазвичай вжавається займенник «ми», що означає колективність дослідницької роботи (здобувач і науковий керівник, автор і співавтор, група дослідників).
Правила цитування
Цитати
дослівні уривки з використаних джерел, щоб за їх допомогою обгрунтувати, підтвердити або доповнити власну думку.
Словосполучення при цитуванні та переказі джерел:
Автор зазначав / зазначає: «...»
Як твердив / твердить...
Згідно твердження...
За словами...
На думку...
Як справедливо зазначив / зазначає...
Науковець так характеризує (описує, подає)...
Цитати мають подаватися лише з першоджерел, а не з праць інших авторів. Лише в тих випадках, коли першоджерело недоступне, можна
скористатися цитатою, опублікованою в іншому виданні; тоді перед бібліографічним джерелом вказується: «цитується за..:» або «цит. за...».
Засоби текстового зв’язку в науковій праці
Послідовність викладу можна передати такими
словосполученнями:
по-перше, по-друге, по-третє; з одної сторони, з
іншої -...; насамперед, передусім, спочатку; водночас, нарешті, на завершення, наостанок.
Ступінь вірогідності повідомлення:
очевидно, безумовно, без сумніву, безперечно, напевне, певно, певна річ, звичайно, (як) відомо,
мабуть.
Причина і наслідок, умова і наслідок:
поза як, оскільки, тому, відтак, отже, внаслідок, в результаті, завдяки тому, що; зважаючи на те, що, з огляду на те, що; зогляду на висловлене вище; це залежить від того, що.
Зіставлення, протиставлення:
так само, водночас, проте, але, навпаки,
втім.
Доповнення, уточнення:
водночас, зокрема, крім того, щоправда,
наприклад, як-от, зауважмо, відзначимо.
Узагальнення, висновок:
отже, відтак, узагальнюючи сказане; з
розглянутого можна зробити такі висновки; зважаючи на викладене вище, варто зробити
висновок про те що, підсумовуючи.
Ілюстрація до сказаного:
наприклад, так, проілюструємо це на;
наведемо (подамо) кілька прикладів, опишемо кілька випадків, коли.
Вживання скорочень
Скороченню підлягають різні частини мови. Можливе використання як загальноприйнятих скорочень (наприклад, до н. е. – до
нашої ери, см – сантиметр, НДІ – науково-дослідний інститут, і т.д. – і так далі, див. – дивись, напр. наприклад), так і спеціальних, характерних для певної галузі (наприклад, вид. – видання, техред –технічний редактор).
Переноси тексту
Найчастіше помилки трапляються у таких випадках, коли не можна:
1) переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали (один ініціал) або умовні скорочення (проф., акад. тощо), які до них належать (Т. Г. Шевченко, а не Т. Г. // Шевченко; акад. В. Глушков, а не акад. // В.Глушков). Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити (Тарас // Григорович Шевченко, академік Агатангел // Кримський).
2) роз’єднувати умовні (графічні) скорочення на зразок та ін., і т. д., вид-во, т-во тощо.
3) відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (2005 р., а не 2005 // р.; 115 га, а не 115 // га; 20 куб. см, а не 20 куб. // см). Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити (1917 // рік, 115 // гектарів).
4) Переносити в інший рядок граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс (2-й, а не 2- // й; 5-го, а не 5- // го; 10-му, а не 10- // му);
5) розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема
ініціальні й комбіновані абревіатури;
6) залишати біля попередньої букви м’який знак або апостроф;
7) розривати буквосполучення, яким передається на письмі один звук (ра-
джу, а не рад –жу; над-звичай-ний, а не на-дзвича-йний);
8) відривати одну букву від кореня, префікса (роз- вивати, а не ро-звивати);
9) залишати на попередньому рядку або переносити на наступний одну
букву (опи-тування, а не о-питування);
10) залишати в попередньому рядку одно-, дво- або трибуквений прийменник (в,по, при), з якого починається речення;
Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків
(малюнків), таблиць, формул подають у науковому тексті арабськими цифрами без знака №. Як правило, у дисертаціях нумерація сторінок проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, в авторефератах дисертацій – по центру сторінки.