Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Британське володарювання в Індії. Народи Африки під владою європейських…
Британське володарювання в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів
Індія - перлина британської корони
Індія привертала увагу купців, європейських монархів, усіляких авантюристів.
Найбільшого успіху досягла англійська Ост-Індська компанія
стала верховною владою на півострові
встановила систему податкового грабунку, експлуатації селян, місцевих
землевласників, князів.
Основним товаром експорту були високоякісні бавовняні тканини
Промислова революція
зробила виробництво таких тканин у Європі дешевшим, ніж в Індії.
стало вигідним привозити ці тканини
з Англії.
Наслідок
втратили ринок збуту
індійські ткачі опинилися на межі голодної смерті.
невдоволення англійським пануванням наростало
Повстання сипаїв
Відверто грабіжницька політика англійців викликала могутнє повстання.
Привід: отримання індійською (сипайською) армією нових набоїв для рушниць
Причини повстання сипаїв
відмова від нових патронів була простим приводом
погане управління та нерозбірлива політика анексій
Повстання розпочалося 10 травня 1857 р. неподалік міста Делі.
У 1858 р. було ліквідовано Ост-Індську компанію.
Управління колоніями здійснювала Рада міністрів
. Індія перейшла під владу Британської корони
У 1876 р. королева Вікторія стала імператрицею Індії
Сипаї здійснили низку помилок
Наслідок
Делі та Лакхнау були взяті штурмом.
повстання тривало й набуло партизанських
форм боротьби
У 1859 р. було придушено повстання.
Національно - визвольна боротьба
Становлення індійської національної буржуазії стало тим підґрунтям, на якому виник надзвичайно сильний визвольний рух. У 70—80-х рр.
серед частини індійської інтелігенції поширювалися патріотичні настрої.
Вона почала об’єднуватися в культурно-освітні організації
закликали повернутися до стародавніх вірувань
проголошували рівність людей і народів
, ставили за мету відродження індійської
культури
У 1885 р. національно свідомі діячі об’єдналися в Індійський національний конгрес (ІНК).
Позиції лідера в ІНК займало
ліберальне помірковане крило
Поставлено такі цілі
захист національної промисловості
зниження податків
створення системи банківського кредиту
розширення самоуправління та виборного представництва
очолював Балгангадхар Тілак
виступав за повну ліквідацію англійського колоніального панування, але мирними засобами;
був категоричним противником соціальних реформ,
закликав повернутися до національних витоків — індуїзму
Початок XX ст. відзначився піднесенням національно визвольного руху
Цьому сприяла
організаційне оформлення руху;
зміцнення національного капіталу;
руху як самостійної сили;
політика колонізаторів
організаційне оформлення робітничого
посилення виступів селян проти колоніальних порядків;
Головними центрами масових рухів стали Бенгалія, Пенджаб і Бомбей.
в 1907 р. було прийнято закон про заколотників, який забороняв мітинги й демонстрації
1908 р. — закон, за яким закривалися газети
У роки Першої світової війни в індійському національно-визвольному русі помітною постаттю став Могандас Карамчанд Ганді
Національно-визвольний рух в Індії на початку
XX ст. не досяг своєї мети.
Економічний розвиток
закон «Про постійну оренду»
зберігалася кастова система
У другій половині XIX — на початку XX ст. економічне значення Індії для Англії швидко зростало
Наприкінці XIX ст. почали формуватися національна промисловість
і національний підприємницький капітал
промислове виробництво було розвинене слабко
Аграрне виробництво в Індії поступово переорієнтовувалося на забезпечення сировиною англійської промисловості.
Народи Африки під владою європейських колонізаторів
До встановлення європейського панування Африка складалася із двох історико-географічних регіонів.
В Ефіопії збереглося християнство,утворилася держава на чолі з імператором (негусом). Центр християнської та ісламської культури.
Установлення європейського панування в Африці відбувалося порізному.
Першим реальним здобутком стало загарбання
в 1830 р. Францією Алжиру.
всю територію Північної Африки було поділено між європейськими державами
Проникнення в Тропічну й Південну Африку було повільнішим
Європейські держави почали активно захоплювати й ділити Африканський континент
залишилися лише дві
незалежні держави: Ефіопія і Ліберія,
Найбільші колоніальні володіння належали Англії (30%) та Франції (34%).
Розвиток Південної Африки
в XVII ст. голландці заснували Капську колонію.
Капську колонію захопили англійці
Особливість: уперше були застосовані концентраційні табори для непокірного мирного населення
колоністи обробляли землю, називали себу бурами
У 1910 р. колишні держави бурів було об’єднано
в Південно-Африканський Союз (ПАС), отримав статус домініону.
Наслідок:
закріплення в ПАС режиму расового гноблення
Різниця в спрямованості колонізації зумовила відмінності в характері визвольного руху народів Африки
У Північній Африці він набув форми відновлення незалежності держав
У Центральній і Південній Африці опір колонізаторам мав характер періодичних збройних виступів під керівництвом місцевих вождів