Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової…
Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни
Згідно плану «ОСТ» на Україні було встановлено нацистський «новий порядок»
Скасовані демократичні свободи
Розпущено політичні партії, профсоюзи
Заборонені страйки і демонстрації
Економіка працювала на потреби окупантів
Запущена програма знищення мільйонів людей
Політичне та соціально-економічне становище в Україні напередодні радянсько-німецької війни:
Радянський Союз активно готувався до війни, про що свідчить прийняття третього п'ятирічного плану розвитку народного господарства, спрямованого на мілітаризацію економіки.
Зростала військова міць СРСР: збільшувалася чисельність армії, розроблялися нові зразки озброєння та бойової техніки.
Впроваджувалися жорсткі заходи для зміцнення трудової дисципліни, посилювався контроль над економікою та суспільством.
Які воєнні дії визначали перебіг радянсько-німецької війни в червні 1941 - липні 1942 рр.:
Німеччина та її союзники розпочали наступ на трьох стратегічних напрямках: на Ленінград, Москву та Україну.
Південне угруповання ворога, зосереджене на українському напрямку, мало значну чисельну перевагу над радянськими військами.
Радянські війська втратили цю перевагу на початку війни внаслідок раптового нападу, бомбардувань аеродромів та інших факторів.
Чому для мобілізації суспільства на боротьбу з нацистами влада вкотре вдалася до репресивних заходів?
Необхідність швидкої мобілізації економіки та людських ресурсів для ведення війни. Влада прагнула максимально швидко перевести економіку на воєнні рейки, що потребувало залучення великої кількості людей та значних ресурсів. Репресивні заходи дозволяли примусово мобілізувати населення та жорстко контролювати його діяльність.
Зміцнення контролю над суспільством. Війна створювала сприятливі умови для посилення контролю влади над суспільством. Репресивні заходи дозволяли усунути потенційних противників режиму та залякати населення.
Підтримка бойового духу армії. Влада прагнула продемонструвати армії та союзникам свою рішучість у боротьбі з ворогом. Репресивні заходи проти дезертирів та інших "зрадників" мали служити прикладом для інших.
Історичні традиції. Радянський режим з самого початку свого існування використовував репресії як інструмент управління. Війна лише посилювала цю тенденцію.
Контакти з Вермахтом і Абвером:
З березня 1941 року структури ОУН налагодили контакти з німецькими військовими та розвідувальними органами (Вермахтом та Абвером).
Мета: отримати допомогу від Німеччини у створенні української армії та здобутті незалежності України.
Формування легіонів "Нахтігаль" і "Роланд":
Навесні 1941 року німці сформували з українських емігрантів-націоналістів два батальйони: "Нахтігаль" і "Роланд".
Обидва батальйони були одягнені у форму Вермахту.
Німці планували використовувати ці батальйони для каральних операцій проти поляків та радянських громадян.
. Проголошення Акту відновлення Української держави:
30 червня 1941 року, за підтримки батальйону "Нахтігаль", ОУН (проголосила у Львові Акт відновлення Української держави.
Цей уряд очолив один з найближчих соратників Бандери - Ярослав Стецько.
Реакція Німеччини та розформування легіонів:
Керівництво Третього Рейху розцінило Акт відновлення як виклик своїй владі.
Бандеру та його соратників було заарештовано, а політичну діяльність ОУН (б) заборонено.
На знак протесту батальйони "Нахтігаль" і "Роланд" відмовилися від подальшої співпраці з німцями, через що були ними розформовані.
Поліська Січ Тараса Бульби (Боровця):
Влітку 1941 року Тарас Боровець (Тарас Бульба) сформував на Поліссі та Волині військове формування "Поліська Січ".
Ця організація мала підтримку уряду УНР у вигнанні, але не співпрацювала з ОУН (б).
Боровець планував перетворити свою партизанську армію на регулярну армію майбутньої української держави (УНР).
"Поліська Січ" вела бойові дії проти німецьких та радянських сил, але не мала значного успіху.