Ознайомлення учнів з основними ритміко-інтонаційними моделями здійснюється у процесі оволодіння ними мовними зразками, що одночасно є і структурними типами речень. Під час роботи над ритміко-інтонаційними моделями практикують єдність імітації і пояснення як способів уведення нового матеріалу. Пояснення викладача, які мають характер практичних указівок, можуть будуватися і дедуктивно, і індуктивно. У першому випадку він чітко вимовляє низку однотипних прикладів, пояснюючи особливості наголосу, мелодики тощо, в другому – він також вимовляє низку однотипних прикладів, але змушує самих учнів прийти до потрібного узагальнення (правила) шляхом навідних запитань. Оскільки керування голосом за збереження правильності окремих звуків для багатьох учнів є важким завданням, якість відтворених зразків значною мірою залежить від того, як вони їх почують. З цією метою рекомендується також використовувати і засоби наочності, наприклад, рухом руки показувати зміну тону, відстукувати ритм .