23 серпня 1939 року в Москві був підписаний договір про ненапад між СРСР і Німеччиною

Велика к-ть країн мали особливу зацікавленість щодо територій України (навіть ті, які не мали спільних кордонів із Україною)

До договору додавались таємні протоколи, які регулювали впливові зони обох держав у Східній Європі.

Розглядали Україну як об'єкт геополітичного балансування між СРСР та Німеччиною

"Україна- вузол світової політики"; забезпечення військових ресурсів; Україною планували розраховуватися для того, щоб знайти спільну мову із союзниками

Прагнули бачити під контролем значні території України розглядаючи їх як важливу базу для власного забезпечення

Договір про ненапад був порушений у червні 1941 року, коли нацистська Німеччина напала на Радянський Союз, порушивши угоду.

Укладення пакту Ріббентропа-Молотова стало однією з причин розпочаття Другої світової війни.

Прагнули втримати контроль над тими землями, що входили до їх складу та приєднати інші українські території

Радянський Союз шукав спосіб захистити себе від німецької агресії, тоді як Німеччина бачила укладення пакту як засіб забезпечити свої західні кордони перед початком війни.

17 вересня РСРС почав наступ на схід Польщі (Західноукраїнські землі)

Польща не змогла стримати нім. війська, почала відходити на схід

17 вересня 1939р. Радянська влада наказує ЧА йти в наступ і почати окуповувати Західноукраїнські землі.

"братська домомога" і "захист західноукраїнських земель від німців"

Червона армія швидко просувалася вперед 17 вересня були захоплені Тернопіль, Збараж, Рівне, 18 вересня Луцьк, Станіслав, Галич.

У червні 1940 року, Румунія погодилась віддати Бессарабію та Північну Буковину уряду СРСР.

вже 17 вересня було захоплено Тернопіль,Збараж,Рівне; 18 вересня - Луцьк,Станіслав,Галич

Населення Західної України було позитивно налаштоване щодо приходу радянщини

Після окупації радянська влада хотіла відібрати Бессарабію та Північну Буковину в Румунії

У серпні 1940 року, ці території були приєднані до складу УРСР

Після окупації, керівництво СРСР поставило перед Румунією питання про передачу Бессарабії та Північної Буковини

2 серпня 1940р Північна Буковина, Південна Бессарабія перейшли до складу УРСР

націоналізація промислових і торговельних підприємств, що належали полякам і євреям

переселення міської бідноти до будинків, конфіскованих у заможних людей

Позитивні наслідки: Відновлення роботи багатьох промислових підприємств

З більшої частини Бессарабії та лівобережного Придністров'я створено нову республіку - Молдавську АРСР

Навесні 1940 року у Західній Україні існувало вже 556 колгоспів – 3,5% від усієї кількості господарств регіону.

Позитивні наслідки: Створення нових робочих місць для місцевого населення на цих підприємствах, подолання безробіття

Позитивні наслідки: Ремонт та розбудова транспортної інфраструктури для обслуговування промисловості

Позитивні наслідки: Перекидання робочої сили зі сходу СРСР

Негативні наслідки: Репресії та утиски під час проведення індустріалізації щодо тих, хто чинив опір радянській владі.

Негативні наслідки: Насильницьке розкуркулення та виселення багатьох селян, які не бажали вступати до колгоспів

Негативні наслідки: Знищення приватної власності та підприємництва під час націоналізації

Спочатку безземельні селяни отримали свої ділянки за рахунок відібраних у поміщиків чи монастирів земель

Взимку 1940-го нова влада ініціювала наступний етап. Індивідуальні господарства мали об’єднатися у радгоспи, колгоспи та артілі. На базі польських фільварків виникали машинно-тракторні станції. Техніка і худоба “класово ворожих елементів” переходила у спеціальні центри, які забезпечували колхози машинами.

Незначна частина українців заплямувала себе колабораціонізмом. Його причинами стали ідейна близькість з окупаційним режимом, антисемітизм, схильність до насильства

До колабораціонізму багатьох українців, особливо на початковій стадії окупації, підштовхували пам'ять про недавні сталінські репресії, голод, арешти, депортації та терор проти західноукраїнців напередодні війни, оголошення полонених зрадниками.

Частина людей була дезорієнтована й політикою співпраці — саме політичним і військово-політичним колаборантством СРСР з нацистською Німеччиною протягом перших двох років Другої світової війни.

мета: вигнання радянщини з теренів України та здобути незалежність

Території: Волинь, Галичина, Українське Полісся

Для УПА була характерна партизанська тактика, все озброєння було трофейним – німецьким, радянським, угорським та австрійським (ще з Першої світової війни). Окрім українців, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших

Із травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.

1940 року, коли частину ОУН, яка виступала за "еволюційний" шлях до незалежності, очолив Андрій Мельник (ОУН(м)), а прихильників більш радикальних, революційних методів очолив Степан Бандера (ОУН(б)). ОУН(м) продовжувала колаборацію з Райхом аж до 1945 року, розраховуючи на українську автономію в подальшій (еволюційній) перспективі.

Мета: відновлення радянської влади в Україні шляхом вигнання німецьких військ та їхніх союзників.

Організаційне оформлення: партизанські загони, з'єднання, радянське підпілля

Лідери: партійні та комсомольські комітети разом з військовими фахівцями організовували підпільну та партизанську боротьбу. Пізніше виділися командири великих партизанських з'єднань, таких як С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров.

Чисельність: за оцінками, від 200 000 до 600 000 членів.

Основні напрями діяльності: Українське Полісся, Чернігівська область, Сумщина.

Події: Спочатку опір був слабким через недооцінку партизанської війни. Загони формувалися з десантників, оточенців, цивільних. Багато загонів було розгромлено на початку. Влітку 1942 р. створено Український штаб централізації. До кінця 1942 р. партизани завдали відчутних ударів: знищили тисячі солдатів, підривали мости, ешелони. Окупанти жорстоко боролися проти партизанів, знищуючи їх та мирних жителів.

Головним та історичним ворогом українського народу уважається Радянський Союз або Росія і Польща

Василь Івахів.

Після його загибелі в бою з німцями у травні 1943 р. став Дмитро Клячківський

УПА - Північ (Волинь, Зх. Полісся, Житомирщина, Пн-Зх Київщину)

УПА - Захід (Галичину, Буковину, Закарпаття і Закерзоння (Холмщину, Лемківщину, Над- сяння))

УПА-Південь (сучасну Хмельниччину, Вінниччину, західну частину Черкаської та Кіровоградської областей)

депортація кримських татар та інших народів з Криму

Проводилась з 9 вересня по 28 жовтня 1944 р. військами 4-го Українського фронту під командуванням І. Петрова.

Мета: вигнання нацистських окупантів з Закарпатської України та сприяння військам 1-го Українського фронту в Карпатсько-Дуклянській операції.

Хто? Війська 4-го Українського фронту й окрема Приморська армія

9 травня 1944 р. після 5-денного штурму оволоділи Севастополем

Як? Розвивалася шляхом прориву оборони противника одночасно на Перекопському і Сиваському напрямках, з головним ударом в напрямку Сімферополя

Наслідок : 4-й Український фронт був ліквідований як такий, що виконав свої завдання, а його особовий склад і техніка були переведені в резерв

До 18 жовтня радянські війська оволоділи ключовими перевалами в Карпатах та містом Рахів.

Головним завданням операції було випорожнення німецьких військ з важливого стратегічного району Корсунь-Шевченківського котла.(звільненя Правоборежної України)

наслідок: 2 лютого 1944р було звільнено Луцьк і Рівне, Нікополь і Кривий Ріг

24 жовтня взято Хуст, 26 жовтня - Мукачево, 27 жовтня - Ужгород, 29 жовтня - Чоп.

У ході операції завдано поразки 1-й танковій армії Німеччини та розгромлено 1-у угорську армію.

У січні-лютому 1944 року в районі Корсуня війська І і ІІ Українських фронтів, якими командували генерали армії Ватутін і Конєв, оточили майже стотисячну групу військ гітлерівців і перед оточеними побудували оборону в чотири смуги.

В котлі ворог втратив вбитими і пораненими 55 тисяч солдатів і офіцерів, полоненими — 18 тисяч.

Втрати Величезні втрати 17-ї німецької армії склали близько 120 тис. осіб, у тому числі 60 тис. полоненими. Безповоротні втрати радянських військ у ході Кримської наступальної операції 8 квітня-12 травня, за офіційними даними , склали 17 тис. 754 осіб

Депортація, жорстокі методи виселення, знищення історичної пам'яті, позбавлення можливості етнокультурного розвитку

звинувачення усього кримськотатарського народу у колабораціонізмі з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни

Втрата етнічної території та майна, масштабна смертність, порівнянна з геноцидом, знищення культурних пам'яток, знищення пам'яті народу про свою історію і державність,виселені навічно, без права повернення в рідні міста

Депортовані були вивезені до республік Центральної Азії, Уралу, Комі, Сибіру.

Між зборами роботою УГВР мало керувати бюро в складі 8 чоловік. Президентом було обрано Кирила Осьмака, члена Центральної ради

10-15 липня 1944р перший збір. Учасники збору ухвалили основні установчі документи УГВР: «Устрій», «Платформу» й універсал «До українського народу»

На західноукраїнських землях УГВР не могла встановити свій апарат управління. На місцях ефективніше діяли структури ОУН і УПА.

УПА розгорнуло мобілізаційні заходи, намагаючись збільшити чисельність своїх збройних сил для боротьби проти радянської влади. (Особливо на Галичині)

УГВР(МЕТА) - створення «Української Самостійної Соборної Держави на українських етнографічних землях... із справедливим соціальним ладом без гніту і визиску, без більшовиків і капіталістів».

червень 1944р. ств. загальнонаціональний всеукраїнський центр — Українську Головну Визвольну Раду (УГВР), що була проголошена "найвищим керівним органом Українського Народу на час революційної боротьби" (Засновниками УГВР стали 10 представників ОУН, решта представляли північно-західні території та Наддніпрянщину)

В установчих документах визначався політичний устрій незалежної України. Він мав бути заснований на засадах народної демократії: розвиток національної культури, свобода думки, релігії, рівність перед законом і реальний правовий захист, громадянські права всім національним меншинам

В універсалі «До українського народу» викладено політичні завдання й цілі УГВР: об'єднати всі національно-визвольні сили українського народу; здійснювати керівництво визвольною боротьбою з єдиного центру; протистояти спробам ворогів України розбити «єдиний самостійницький український фронт»; представляти політичну волю народу перед зовнішнім світом

УПА здійснила серію терористичних акцій проти комуністів, співробітників НКВС і тих, хто співпрацював з радянською владою

Остання операція відбулася у вересні 1944 р. біля Коломиї. Це була операція УПА, що мала на меті перешкодити тотальному пограбуванню та вивезенню українців

Українська наука продовжила свій розвиток в умовах евакуації

У східні регіони СРСР виїхало майже 400 академіків, член-кореспондентів і наукових співробітників

Процес освіти розпочався в 1942 р. з німецькою програмою( Не можна, щоб вони знали більше, ніж значення дорожніх знаків.- Гітлер)

Інститут електрозварювання АН УРСР під керівництвом Євгена Патона застосував швидкісні технології автоматичного зварювання корпусів танків на 10 танкових заводах

Атмосфера навчання у школі була катастрофічна( 4 класи, холодно, тісно, не вистачало обладнання)

У Нижньому Тагілі, у Танкограді, це дало змогу організувати виробництво танків конвеєрним способом

За допомогою технології автоматичного зварювання виготовляли й корпуси авіабомб

З 1943/1944 р почало діяти 13 тис. шкіл(1.77 млн дітей)

Група українських учених, очолених академіком Миколою Доброхотовим, розробила для уральських заводів нові, набагато ефективніші методи виплавлення броньової сталі.

З'явилися нові школи: робітничої та селянської молоді, військові училища,

Вони брали участь у створенні нових вибухових речовин, більш досконалих конструкцій торпед, радіолокаторів і пеленгаторів, потужніших двигунів для літаків і танків, різноманітних приладів і пристосувань, що покращували тактико-технічіні можливості бойової техніки

Порятунку сотень тисяч солдатів присвятили свою роботу вчені-медики. Інститут клінічної фізіології під керівництвом академіка Олександра Богомольця створив відому сироватку для лікування ран і переломів кісток

Український інститут очних хвороб, очолений ви- значним хірургом-офтальмологом академіком Володимиром Філатовим, розробив метод пересадки рогівки ока

Микола Стражеско очолив науковий Інститут клінічної медицини, який зосередився на дезінфікуванні вогнепальних ран, запобіганні сепсису загальному зараженню організму - від гнійних ран

Інститут біохімії АН УРСР під керівництвом академіка Олександра Палладіна створив препарат для швидкого згортання крові

З перших днів війни медики хірургічної клініки Київського інституту вдосконалення лікарів працювали у військово-польових госпіталях, рятуючи життя та здоров'я тисяч і тисяч червоно-армійців. Усього в Червоній армії в роки війни служило майже 16 тис. військових лікарів. Завдяки новим лікам і методикам лікування смертність серед поранених воїнів медики знизили з 30 до 7%

У 1942р. у Кзил-Орді(Казахстан) розпочав роботу Український університет

Історики розкривали героїчну й самовіддану боротьбу проти загарбників у різні історичні періоди

За час евакуації українські історики підготували й видали перший том чотиритомного підручника «Історія України» для вишів, який завершувався 1654 р., науково-популярний «Нарис історії України» і ряд інших праць

наприкінці 1941 р. відновила свою роботу Київська кіностудія в Туркменії та Одеська – в Узбекистані

Серед ряду патріотичних і пропагандистських фільмів українські митці поставили фільм «Райдуга» (режисер М. Донський, сценарій В. Василевської). Це найвище досягнення українських кіномитців у роки війни було відзначене «Оскаром» - найвищою відзнакою Академії кіномистецтва США.

Графічний живопис: І. Гурткова «Дівчинка на дорозі» (1943), В. Глівенка «Ведуть заручників» (1941). А. Гнілова «Біля санчастини концтабору Шталаг 326» (1945). У бункерах УПА творив свої незабутні гравюри Ніл Хасевич (учасник 35 художніх виставок у Львові, Празі, Берліні, Чикаго й Лос-Анжелесі, член УГВР).

Працівники хронікально-документального кіно створювали своєрідний літопис боротьби з окупантами

Живопис: Н. Сирота «Полонені німці» (1942); С. Кравченко «Розгром німців під Ростовом» (1942); Ю. Балановський «Над ніпровських переправах» (1944); Ф. Самусєв «Під Корсунь-Шевченківським» (1944).

Загалом на фронті працювали 50 операторів українських кіностудій. За роки війни вони зняли 300 документальних фільмів та окремих сюжетів.

документальні стрічки «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні» (О. Довженко)

Плакати: «Гнів Шевченка зброя перемоги» (1942-1943), «У бій слов'яни» Василь Касіян використовував образ Великого Кобзаря, який кличе український народ на боротьбу

показав найтрагічніший період війни — її початок, відступ Червоної армії, чорну ніч німецької окупації.

Твір відображав героїзм, мужність, жертовність українського народу в битві проти нацизму

стверджувала віру в український народ, який попри величезні втрати відроджувався до нового життя

Й. Сталін та його поплічники «оцінили» цю кіноповість так: «...Націоналістична поволока настільки затьмарила свідомість Довженка, що він перестав бачити величезну виховну роботу, яку провела наша партія в народі... Кіноповість є антирадянською, яскравим виявом націоналізму, вузької національної обмеженості».

Письменники О.Довженко, Є.Петров, Б.Польовий та інші стали військовими кореспондентами.

Публікували свої збірки В.Сосюра, М.Рильський, П.Тичина, поезія була панівним літературним жанром у воєнні роки.

Особливу популярність серед бійців мала сатира, яка піднімала бойовий дух.

Неперевершеним майстром сатири був Остап Вишня, його гумореска "Зенітка" була відомою майже кожному бійцю.

гітлерівці не заважали місцевій інтелігенції відроджувати культурне життя, але згодом змінили своє ставлення. У лютому 1942 р. багатьох активістів культурно-просвітницького руху було заарештовано.

У Києві ув'язнили й розстріляли поетесу Олену Телігу й інших українських письменників. У відповідь оунівці та їхні прибічники із числа інтелігенції почали створювати мережу підпільного Руху опору, використовуючи при цьому легальні культурницькі організації, зокрема культурно-освітні товариства «Просвіти».

Олена Теліга очолювала Спілку українських письменників у Києві, видавала "Литаври", була розстріляна гестапо

«Український квінтет» (1942), «Струнний квартет № 4» (1943), сюїту на українські теми (1944)

Фронтова група письменників до неї входили А.Головко, С.Скляренко, А.Малишко, В.Сосюра, М.Стельмах, Л.Дмитерко та інші. 25 з них загинули на фронті.

Продовжував писати романси на вірші В. Сосюри

зробив обробку кількох десятків українських народних пісень

Гаслом його творчості в роки війни стало: «Мир переможе війну!»

керівник кафедри історії й теорії музики Ташкентської консерваторії

розвивав методи М. Лисенка й М. Леонтовича.

Частина митців опинилася на окупованій території і боролася проти нацистів у партизанських загонах та підпіллі.

Працював над редагуванням і доповненнями до опери М. Лисенка «Тарас Бульба».

Створювалися патріотичні поеми: Миколи Бажана «Данило Галицький» Максима Рильського «Неопалима купина», «Мандрівка в молодість», «Слово про рідну матір», «Світова зоря», поема «Жага». Володимир Сосюра випустив у світ збірки «В рік гніву», «Під гул кровавий».

написав оперу «Гайдамаки» за поемою Т. Шевченка (1940-1941), Четверту і П'яту сюїти для симфонічного оркестру (1942, 1944), поему для симфонічного оркестру «Шляхами слави» (1945)

одноактна опера П. Козицького, Х. Ібрагімова й С. Кудаша «За Батьківщину», опери Ю. Мейтуса та Д. Овезова «Лейла і Меджнун», Ю. Мейтуса та А. Кулієва «Абадан» («Присмерк»), балет О. Зноско-Боровського та В. Мухатова «Акпамик» («Біла бавовна»), симфонічна «Степова поема» М. Скорульського

Провідні тенденції розвитку української музики часів Другої світової війни — пристрасне прагнення перемоги, домінування патріотичної тематики, теми захисту рідної землі й культурного надбання, пошук опори на національну культуру, національні корені

колектив складався з хорової, інструментальної та танцювальної груп і за часів війни розгорнув надактивну мистецьку працю