3) Це період заслання. Для творів характерні мотиви розлуки, поневіряння на чужині, тяжкої жіночої долі, нерозділеного кохання, самотності, безнадії, смерті. Всі герої цих поезій глибоко нещасливі: одинока дівчина-сирота, згорьована дружина п'яниці, розлучена з милим наречена, покинута стара матір, каліка-солдат. Особисті болісні переживання письменника зливаються зі стражданнями рідного народу. Центральний вірш циклу – «Мені однаково, чи буду...», у якому виражається туга ув'язненого поета за рідним краєм, відтворені болючі роздуми над його важким становищем. Кобзар осмислює свою недолю як частку страждань уярмленого народу. Автор застосовує у вірші вільне римування, майже повністю відмовляючись від заміни ямбічних строф хореїчними.
