Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

“Кумедія з Костем” - Coggle Diagram

- - - - Ідея: засудження байдужості та жорстокого ставлення до дітей-сиріт, за яких нема кому заступитися.
        
        Другорядні герої: Данилко, Семенець та Микита, Лановий, Тетяна, пан.
        
        Тема долі байстрюка, розкрита у новелі “Кумедія з Костем”, яка була надрукована у 1910 році. Це було перше дитяче оповідання письменника.
        
        Новела розпочинається із категоричної думки автора про свого головного героя: “З Костем сталася чудна кумедія…”. Письменник називає його “кумедним хлопцем”. Вся “кумедність” його полягала в тому, що він, непривабливий, з “ріденькими, гостренькими” зубами, “нізащо не кусався”, коли його били і ніколи не плакав.
        
        Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Кості: він схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
        
        Його часто били і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси, ні за що не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, таки ні… Його так і прозвали за це “кам’яним виродком”
        
        1 more item...
        
        Чому оповідання має назву «Кумедія з Костем»?
        
        Автор в своїй назві привертає увсагу до того, що Кость для всіх – юродивий, тому що він не такий як вони, бідний, байстрюк, за нього нема кому заступитися. Володимир Винниченко висловлює протест навіть в назві проти нелюдського в людях і співчуття до кумедного Костя.
        
        1 more item...
    - - Головні герої твору “Кумедія з Костем”
        
        В.Винниченко зумів зобразити соціальні та моральні вади суспільства не через прямий осуд конкретних винуватців народження “байстрюків”, а завдяки розкриттю обставин життя й психології самих жертв.
        
        Однак письменник розкриває нам, що за Костевою непривабливістю, відчайдушністю та дещо зверхньою поведінкою криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, доказати, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: “байстрюк”.
        
        Портрет Кості: “Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!”
        
        Твір пройнятий протестом проти нелюдського в людях і співчуття до “кумедного Костя”.
        
        Кость міцно тримає його, як найдорожчу в світі річ (“То татове!”), яка хоча б трохи пов’язує його з батьком. З тим недопалком у руці він і помирає, з тим недопалком і поховають “кам’яного виродка”. Спроба кухарки забрати недопалок несподівано викликала сльози, “як горох” – вони, як і оті “хр-р-р!”, розкривають глибокий розпач “впертого” хлопчика від усвідомлення власної “нічийності”.
    - - Ризюк Анжеліка Петрівна