Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Країни Азії в міжвоєнний період - Coggle Diagram
Країни Азії в міжвоєнний період
Японія
Зовнішня політика:
Меморандум Тонаки:
Це таємне звернення прем'єр-міністра Японії Танаки до імператора Сьова з планом завоювання Китаю, а потім і цілої Азії. Складене 1927 року.Після Другої світової війни меморандум вважався важливим доказом наявності агресивних планів Японської імперії щодо Китаю.Проте більшість сучасних істориків сумнівається в автентичності документу, вважаючи його провокацією американських і китайських спецслужб.
Японію визнають учасницею Вашингтонської мирної конференції. Одразу 3-ма договорами (договір чотирьох, п’яти, дев’яти) Японію зрівнюють із потужними державами, але водночас обмежують її вплив у Азії, зокрема у Китаї і зменшують флот. Таке рішення було сприйняте політичною елітою як образа.
Внутрішня політика:
Соціально-економічне становище:
Серпень 1918 р. в Японії відбулися стихійні повстання проти зростання цін на рис –«рисові бунти» (10 млн. протестувальників).
У 1920-1921 рр. Японію охопила економічна криза, яка ускладнювалась залежністю країни від зовнішніх ринків.
Загострив становище і землетрус у Токіо 1923 р
Політичне становище:
У політичному житті Японії переважають мілітаризм і експансіонізм. Однак, відбувається боротьба між демократичним та військовим рухом у якому останній бере гору. При владі у Японії майже увесь міжвоєнний період були військові уряди.
1927 р. до влади прийшов кабінет генерала Танаки.
Наслідки І світової війни :
обсяг національного продукту зріс у 5 разів
зовнішня торгівля завойовувала усе нові ринки в Азії
згідно з Версальським договором до Японії відійшли колишні німецькі володіння в Китаї і на Тихому океані.
однак Вашингтонська конференція змусила Японію відмовитися від
претензій на Китай і вивести її війська з китайської території.
1918 р. Японія, висадивши свої війська у Владивостоці, взяла участь в інтервенції проти Радянської Росії. Вона окупувала Приморський край і надала допомогу Колчаку і уряду отамана Семенова.
після невдач Японія змушена була в 1922 р. вивести свої війська з Приморського краю.
Китай
Внутрішня політика:
Соціально-економічне становище:
-
Спалахує повстання проти економічного та політичного впливу іноземців. Повстання, яке тривало майже 2 роки, придушили коаліційні сили європейських країн, Японії та США, до яких долучилися й імператорські китайські війська. Повстання завершилося мирним договором між коаліцією та Китаєм. Розгортається національно-визвольний рух, який увійшов до історії як «Рух 4 травня».
Демонстрації студентів 4 травня 1919 р. переросли у справжню революцію. Уряд Китаю був змушений відмовитися підписувати Версальський мирний договір. «Рух 4 травня» став стартом каталізатором до незалежності Китаю.Навесні 1925 р. в Шанхаї виникає антизахідний «Рух 30 травня», який переростає в національно-визвольну революцію. Наріжним каменем революції є ідея об’єднання Китаю під владою Гоміньдану. У вересні 1927 р. Мао Дзедуна організовує повстання «Осіннього врожаю». Повстання жорстоко придушують війська Чан Кайши, але селянство продовжує підтримувати Мао. «Хто завоює селян - той завоює Китай».
Політичне становище:
Було взято під контроль систему фінансів країни, запроваджено планування економічного розвитку. Було прийнято низку прогресивних законів про працю, створено систему профспілок, встановлено мінімальний рівень заробітної плати.
**Зовнішня політика:
Ще на початку XIX століття Китай перетворюється на плацдарм боротьби інтересів великих європейських країн, США та Японії. Їх цікавив ринок збуту.Китай стає напівколонією західноєвропейських країн, США та Японії. У 1923 р. Сунь Ятсену вдалося піти на зближення з Радянським Союзом і переконати керівництво країни співпрацювати.По смерті лідера Гоміньдану до влади за рік приходить маршал національно революційної армії Чан Кайши.Чан Кайши одразу після перемоги революції розриває відносини з комуністами й розвалює єдиний фронт, розпочавши переслідування комуністів, репресії та вигнання радянських військових із країни.Японія починає перший етап реалізації «меморандуму Танаки» - у 1931-му році захоплює Маньчжурію, а у 1937 році розгортає повномасштабну війну з Китаєм.
Наслідки І світової війни:
Китай після війни – в повному безладі. Становище Китаю міжвоєнного періоду характеризує складна внутрішня криза, яка переросла у Громадянську війну, та зовнішній конфлікт з Японією.
Індія
**Внутрішня політика:
Соціально-економічне становище:
Ґанді з 12 березня по 5 квітня 1930 р. разом зі своїми прибічниками пройшов пішки майже 400 км до узбережжя Аравійського моря. Там він почав випарювати сіль, закликаючи усіх зробити так само, не сплачуючи податки. Ґанді взяв у руку соляний бруд і мовив: «Цим я зруйную фундамент Британської імперії».
Політичне становище:
Ганді розробив вчення масової ненасильницької боротьби проти колонізаторів.
На політичну діяльність повоєнного часу величезний вплив справив так званий бенгальський ренесанс – розквіт бенгальської культури, який припав на другу половину XIX – початок XX ст. У цей період культурне та громадське життя в Індії вирувало. Поети та філософи, вчителі та науковці, художники та музиканти створили потужне підґрунтя для формування світогляду, мабуть, однієї з найвизначніших постатей XX століття – Могандаса Ґанді, якого називали Магатмою, що перекладається як “Велика душа”. Його концепція «сатьяграха», «неспротиву злу насильством» лягає в основу стратегії Індійського Національного Конгресу, або ІНК - найстарішої партії Індії, лідером якої він стає.
Наслідки I світової війни
По завершенні Першої світової на визнання внеску Індії у перемогу Британія
іде на компроміс і впроваджує спільне керування країною.
Зовнішня політика:
Ресурси, які має Індія, завжди цікавили провідні країни світу. У середині XVII ст. мрію отримати Індію як колонію, аби качати звідти ресурси, змогла здійснити Британська імперія.
Боротьба за звільнення Індії від британської окупації тривала майже століття.Хоча англійців в Індії було не так і багато,вони безпосередньо правили половиною Індійського півострова, і ще половину – контролювали через призначених місцевих «босів».