Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Держави Центрально-Східної Європи(1945р. – початок ХХІ ст.) - Coggle…
Держави Центрально-Східної Європи(1945р. – початок ХХІ ст.)
Румунія
Встановлення комуністичного режиму
:!:
1944 р. — антидиктаторський переворот, оголошення Румунією війни Німеччині.
1946 р. — перемога комуністів на парламентських виборах, початок курсу на усунення опонентів.
1948 р. — ліквідація монархії, проголошення Румунської Народної Республіки (PHP). Влада — в руках Румунської робітничої партії (комуністичної) та її лідера Георге Георгіу-Дежа.
Правління Ніколає Чаушеску
:!:
Очолив РРП після смерті Г. Георгіу-Дежа.
Маневрування між Сходом і Заходом.
Демонстративне протистояння з СРСР: засудження певних кроків Москви, підтримання відносин з «опальними» Албанією, Югославією, Китаєм.
1965-1970 рр. - певна «відлига»: припинення репресій, реабілітація політв'язнів, ліберальна культурна політика; з початку 1970-х рр. - жорстка ідеологізація, відновлення репресій.
Опора на власні ресурси.
Низька продуктивність праці, висока собівартість робили промислову продукцію неконкурентноспроможною.
Використання безкоштовної праці солдат на новобудовах.
Тенденція до падіння рівня життя (на 40 % з середини 1970-х до середини 1980-х рр.), жорсткі норми на продукти та енергоносії.
Засилля служби безпеки «Секурітате».
Корупція, беззаконня, збагачення клану Чаушеску.
Румунізація національних меншин.
Демократична революція 1989 р.
:!:
Привід: сутички між силами правопорядку та демонстрантами в м. Тімішоарі 16.12.1989 р.
Перебіг подій:
22 грудня — захоплення повстанцями будинку ЦК РКП у Бухаресті. Заарештоване подружжя Чаушеску.
23 грудня — голова створеного під час революції Фронту національного порятунку Йон Ілієску заявив про перехід влади до рук Фронту.
25 грудня — страта подружжя Чаушеску за вироком військового трибуналу.
Результати:
У вуличних боях загинуло понад 1 тис., поранено понад 3 тис. осіб.
Формування багатопартійності, заборона діяльності РКП. Проведення демократичних виборів; обрання президентом Й. Ілієску (1990 р.).
Сучасна Румунія
:!:
1992 р. — позачергові парламентські і президентські вибори (президент Й. Ілієску). Початок виважених ринкових реформ, повільна приватизація привели до зростання виробництва вже 1993 р.
«Шокова терапія» (1997 р.) призвела до економічного спаду, прискорена приватизація обернулася збитками держбюджету, замість формування середнього класу - поляризація суспільства; зростання тіньової економіки до 32 %.
Значна роль видобувної промисловості для самозабезпечення сировиною.
Територіальні претензії до України (о. Зміїний), делімітація континентального шельфу вирішена Гаазьким міжнародним трибуналом (2009).
Член НАТО, ЄС (2007 р.).
Президент – Клаус Йоганніс.
Болгарія
Встановлення комуністичного режиму
:!:
1944 р. - унаслідок державного перевороту за підтримки СРСР до влади прийшов Вітчизняний фронт — об'єднання антифашистських сил, очолюване комуністами. Болгарія оголосила війну Німеччині. Тотальний терор проти потенційних політичних противників з боку комуністів.
1945 р. - сформований комуністичний уряд, очолюваний Георгієм Димитровим.
1946 р. - проголошення Народної Республіки Болгарія.
1947 р. - підписання мирного договору, остаточна розправа над опозицією.
Режим Теодора Живкова (1954-1989 рр.)
:!:
Повне копіювання політики СРСР.
Зростання промислового потенціалу країни, створення нових галузей (атомна енергетика, електротехнічна, хімічна промисловість тощо).
Створення аграрно-промислових комплексів (АПК), що займалися вирощуванням, переробкою, реалізацією продукції.
Надзвичайна бюрократизація.
Болгаризація нацменшин, переслідування ісламу та тюркомовного населення, християнізація турків.
З середини 1980-х років починається економічна криза (падіння виробництва, зростання імпорту, інфляція).
Демократичні зміни (1989–1990 рр.)
:!:
Відбувалися з ініціативи керівництва держави: зі згоди СРСР зняти з посад найбільш скомпрометованих діячів, в тому числі й Т. Живкова; над ними пройшли судові процеси.
Скасовані закони, що обмежували громадянські права; ліквідовані політичні органи в армії та міліції; почалася реабілітація жертв політичних репресій.
Початок формування багатопартійної системи.
Обрання президентом Желю Желева (1990 р.), прийняття Конституції Республіки Болгарія (1991 р.).
Сучасна Болгарія
:!:
До 1997 р. — спад виробництва, зволікання з приватизацією державних підприємств, масове безробіття; 1996 р. відбувся справжній обвал економіки (скорочення ВВП на 10 %).
У 1997 р. дострокові парламентські вибори принесли перемогу об'єднаним демократичним силам, результатом діяльності яких стало уповільнення інфляції, зменшення державного боргу, боротьба з безробіттям. Проте суттєвого покращення життєвого рівня не спостерігалося.
2001 р. — посаду прем'єра посів останній болгарський цар Сімеон Сакс-Кобург-Готський, який проголосив пріоритетом євроінтеграцію та стабільне зростання країни. Президентом обраний соціаліст Г. Пирванов.
Членство в НАТО, ЄС (2007 р.).
З 2017 р. Президент Болгарії – Румен Радев.
Югославія
Югославія після Другої світової війни
:!:
Загинуло 1 млн осіб, 700 тис. осіб виїхали за кордон; падіння виробництва на понад 50 %, загроза голоду.
Громадянська війна між НВФ, сербськими четниками, хорватськими усташами, албанськими сепаратистами.
1945 р. — формування Тимчасового народного уряду на чолі з Йосифом Броз Тіто.
Певна незалежність Й. Броз Тіто як керівника югославської партизанської армії, що самотужки звільнила більшу частину країни.
3 1947 р. - наростання напруження у відносинах з СРСР через прагнення Югославії стати регіональним лідером.
Встановлення комуністичного режиму
:!:
1945 р. - перетворення Народно-Визвольного Фронту (НВФ, згодом Народний фронт) на державну партію під контролем комуністів та особисто Й. Броз Тіто.
Осінь 1945 р. - відставка лідерів демократичної опозиції на знак протесту проти репресій.
Листопад 1945 р. — перемога комуністів на виборах до Скупщини. Проголошення Федеративної Народної Республіки Югославія у складі Сербії, Хорватії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Чорногорії.
1948 р. — розірвання відносин СРСР з Югославією через звинувачення у націоналізмі та відході Тіто від марксизму.
«Самоврядний соціалізм» Югославії
:!:
Однопартійна система, абсолютний авторитет Й. Броз Тіто.
Розділ повноважень державних і партійних органів.
Принцип самоврядування в громадах, районах, розширені права республік.
Система самоврядування трудових колективів, певна самостійність господарювання, визнання дрібної приватної власності.
Приватна власність на землю, добровільність кооперації, дозвіл продажу й оренди землі, використання найманої праці.
Регульований ринок.
Орієнтація виробництва на експорт, митні пільги в країнах Західної Європи.
Відкриті кордони для югославських громадян.
Збереження національних суперечностей через нерівномірність соціально-економічного розвитку республік.
З 1955 р. нормалізація відносин з СРСР при збереженні незалежної зовнішньої політики: Югославія не входила до ОВД, РЕВ, лідер Руху неприєднання.
Розпад Югославії
:!:
Причини
Економічна криза: безробіття, інфляція (1989 р. - 3000 %), зовнішній борг, масова трудова міграція.
Нездатність керівництва знайти ефективний шлях виходу з кризи, відсутність загальнонаціонального лідера.
Давні національні суперечності; претензії албанців на Косово, що було серцем сербської державності; пам'ять про масові вбивства сербів хорватськими усташами в роки Другої світової війни; великосербський шовінізм.
Нерівномірність розвитку країни.
Суперечності на релігійному ґрунті: словенці, хорвати, угорці - католики; серби, чорногорці, македонці - православні; боснійці, албанці - мусульмани.
Перебіг подій
:!:
1990 р. - перемога на виборах опозиційних сил у Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговині: вимога нового керівництва про конфедерацію країни. Утримання влади комуністами в Сербії та Чорногорії, намагання силовим шляхом утримати федерацію.
25.06.1991 р. - проголошення незалежності Словенії та Хорватії.
4.10.1991 р. - незалежність Боснії та Герцеговини.
17.11.1991 р. - незалежність Македонії.
27.04.1992 р. - Сербія та Чорногорія утворили Союзну Республіку Югославія; президент — Слободан Мілошевич.
2005 р. — мирне «розлучення» Сербії та Чорногорії.
Результати й наслідки розпаду країни
Утворення нових держав на теренах Югославії проходило порівняно легко, якщо в республіках не було сербської меншини (Словенія, Македонія), інакше — за силовим сценарієм (Хорватія, Боснія і Герцеговина).
Зростання антисербських настроїв.
Міжетнічні збройні конфлікти в Югославії
:!:
Червень-липень 1991 р.
«10-денна війна» за незалежність Словенії із застосуванням важкої артилерії, авіації. Закінчена за посередництва Євросоюзу визнанням незалежності Словенії.
Серпень 1991 р. — серпень 1995 р.
Війна за незалежність Хорватії. Місцеві серби за підтримки Сербії оголосили створення Сербської Крайни (автономної області). «Етнічні чистки»: вбивства сербами хорватів і навпаки. ЄС запровадив економічні санкції проти Югославії, з 1992 р. — введення миротворчого контингенту ООН у Хорватію. Сербська Крайна окупована хорватським військами.
Квітень 1992 р. — грудень 1995 р.
Громадянська війна в Боснії та Герцеговині. 1994 р. — Рада Безпеки ООН санкціонувала бомбардування сербських військових об'єктів, після чого серби відступили від Сараєва. Конфлікт завершено Дейтонськими угодами (США, 1995 р.): територія Боснії та Герцеговини ділиться між Мусульмано-хорватською федерацією та боснійською Сербською Республікою.
:!:
1996-1999 рр.
Протистояння албанців і сербів у Косово (Сербія).
1992 р. — самопроголошення албанцями Республіки Косово, створення «тіньової держави».
1996 р. — початок війни між Сербією та Косовом.
24.03-10.06.1999 р. – операція НАТО проти Сербії з метою змусити прийняти план мирного врегулювання Косовської проблеми. Введення в Косово контингенту ООН.
2000-2001 рр.
2001 р. президента Югославії С. Мілошевича було заарештовано і віддано до Гаазького міжнародного трибуналу; під час судового процесу С. Мілошевич помер.
У лютому 2008 р. уряд Республіки Косово проголосив свою назалежність, визнану частиною країн-членів ЄС. Україна не визнала самопроголошену державу.
Громадянська війна в Македонії: македонські албанці вимагали приєднання до Косова. Роззброєння албанських бойовиків силами НАТО; закріплені права албанської меншини в Македонії.
Результати збройних конфліктів
:!:
Сотні тисяч загиблих, у тому числі серед мирного населення.
Великі матеріальні втрати.
Проблема біженців.
Відчуження між вчорашніми ворогами-сусідами.
Сучасний стан республік колишньої Югославії
:!:
Тривалі громадянські війни 1990-х років підірвали економіку колишніх югославських республік, поставили їх у залежність від зовнішньої підтримки.
Діяльність міжнародного трибуналу з приводу розслідування військових злочинів під час міжетнічних конфліктів. Республіки не входять до ЄС (крім Словенії та Хорватії), НАТО (крім Словенії, Хорватії, Чорногорії).
Залишається актуальною проблема статусу Косово.