Роман «Маруся Чурай» Ліни Костенко має фольклорно-історичну основу й заснований на легендарному образі дівчини-піснярки Марусі Чурай, яка жила у XVII столітті в Полтаві. За народними переказами, вона була дочкою козака Гордія Чурая — героя, який загинув у боротьбі з поляками. Марусю знали і поважали в місті не лише через її славного батька, а й завдяки її таланту складати пісні. Їй приписують авторство відомих українських народних пісень, таких як «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю...» та інших.
Саме остання пісня — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — стала поштовхом до створення роману. У її основі — традиційний сюжет про кохання, зраду і помсту, який використовувався в українській, польській та російській літературах протягом більш ніж півтора століття.