Мімічні м'язи (розташування, функції, приклад масок, індикатор артикуляції). Цілісний мовленнєвий рух включає також роботу мімічних м’язів – тонких дрібних пучків м’язів, розташованих довкола рота, носа, очної щілини та вуха. Їхня головна особливість полягає в тому, що вони лише одним кінцем прикріплюються до кісток, а двома, або ж одним кінцем вплітаються в шкіру або слизову оболонку. Ці м’язи допомагають робити мовлення розбірливим, надаючи силу тонким рухам. Добре знайоме відчуття «скутості» жінкам, які стежать за своєю зовнішністю! Використання масок, які мають поступово висохнути, стягуючи шкіру обличчя і, у такий спосіб виключаючи активну роботу мімічної мускулатури під час розмови – яскравий приклад часткової втрати розбірливості мовлення. А тріщини, котрі, тим не менш, з’являються від рухів відповідних м’язів на поверхні висохлої маски, є не що інше, як яскравий доказ їхньої активної участі під час мовлення. Діяльність мімічної мускулатури під час мовлення є індикатором активності артикуляційних м’язів (від яких залежить рухомість язика, губ, м’якого піднебіння та нижньої щелепи). Їхні диференційовані (розмежовані) рухи завершують спільну роботу, створюючи умови для необхідної вимови.