Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
images1 - Coggle Diagram
-
Народився на Лемківщині в родині священика Василя. Ця найбільш віддалена на захід українська етнічна територія нині належить Польщі. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина.
Богдан мав проблеми із зором, тому через короткозорість носив окуляри. Таку ж проблему мала його матір.
-
Помер Антонич на 28 році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало.
-
Вірші Богдан-Ігор Антонич писав зазвичай уранці, щойно зі сну. За своє коротке життя він видав лише одну збірку, коли йому було 22 роки.
Поет грав на скрипці, малював. Після університету зайнявся виключно літературною працею, з неї й жив.
Йому подобалось українське ім′я Ігор. Та й з часом, Антонич почав підписувати твори власним прізвищем і додав ще й улюблене ім’я.
Навчався у Львівському університеті за спеціальністю «Польська філологія». У цей період письменник долучився до неформального студентського об’єднання — Гуртка студентів-україністів.
-
Зі світлин або спогадів можна зрозуміти, що він був акуратний та елегантний. Надавав перевагу однотонним костюмам, а також додавав до свого образу метелика або краватку. Носив із собою великий портфель та зачісував волосся назад.
Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. У Сяноцькій гімназії був одним з найкращих учнів.
За часів своєї творчості Богдан – Ігор Антонич пробував свої сили у драматургії та прозі. Незакінченою залишилась новела «Три мандоліни» і частина повісті, яка мала б називатися «На другому березі».
Перші свої вірші Антонич друкував під псевдонімом Ігор Ігоренко — настільки йому імпонувало ім’я Ігор, хоч і хрещений він був Богданом.
За свою творчість автор став лауреатом премії Львівського товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка та літературної нагороди Українського католицького союзу.
Його поезія народжувалася разом із музикою — він ходив по кімнаті, наспівуючи мелодію, а потім з поодиноких наспіваних фраз компонував твір; і у вірші «Дім за зорею» митець підтверджує свою любов до музики: «Поки я тут, інстинктом чую це: співаю — тож існую».
Ользі Олійник(нареченій) Антонич хотів, за її словами, присвятити видання збірки «Зелене євангеліє» — вже як своїй дружині; не встиг і посмертне видання у 1938 році, вийшло вже без присвяти.
Із середини 1920-х років батьки Богдана-Ігоря Антонича жили в селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Б.-І. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.
-
Проводив редакторську діяльність, деякий час редагував журнал «Дажбог» і разом з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби».
-
