Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Демократія як об’єкт порівняльного вивчення - Coggle Diagram
Демократія як об’єкт порівняльного вивчення
Лібералізм – ідейна основа сучасної демократії
Лібералізм – це політична та ідеологічна течія, яка об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод. Він виник у XVII столітті як ідеологія буржуазії, яка прагнула до свободи від феодального гніту.
Основними принципами лібералізму є:
Відмова від абсолютизму та теократії. Ліберали вважають, що влада повинна належати народу, а не монарху чи релігійній владі.
Рівність усіх громадян перед законом. Ліберали виступають за рівність прав і свобод усіх людей, незалежно від їхнього соціального стану, статі, релігії чи інших ознак.
Свобода особистості. Ліберали вважають, що кожна людина має право на свободу думки, слова, віри, зібрань та інших прав.
Власність. Ліберали вважають, що приватна власність є основою свободи людини.
Лібералізм відіграв важливу роль у становленні демократії. Він сприяв розвитку свободи слова, зборів, друку, а також демократичних інститутів, таких як парламент, вибори та незалежна судова влада.
Сучасна демократія ґрунтується на принципах лібералізму. Вона передбачає, що влада належить народу, який здійснює її через вибори та інші демократичні інститути. Громадяни мають рівні права і свободи, у тому числі свободу думки, слова, віри та зібрань.
Лібералізм також сприяє розвитку громадянського суспільства. Він передбачає, що люди мають право об'єднуватися в різні організації та асоціації для захисту своїх інтересів. Громадянське суспільство є важливим фактором розвитку демократії, оскільки воно забезпечує контроль над владою та сприяє розвитку громадянської активності.
Критерії сучасної ліберальної демократії
Сучасна ліберальна демократія – це політична система, яка ґрунтується на принципах лібералізму та демократії. Основними критеріями сучасної ліберальної демократії є:
Суверенітет народу. Влада належить народу, який здійснює її через вибори та інші демократичні інститути.
Рівність усіх громадян перед законом. Усі громадяни мають рівні права і свободи, незалежно від їхнього соціального статусу, статі, релігії чи інших ознак.
Свобода особистості. Кожна людина має право на свободу думки, слова, віри, зібрань та інших прав.
Право на участь у політичному житті суспільства. Громадяни мають право об'єднуватися в політичні партії, брати участь у виборах та інших політичних процесах.
Незалежність судової влади. Судова влада є незалежною від інших гілок влади і здійснює правосуддя відповідно до закону.
Громадське суспільство. Громадяни мають право об'єднуватися в різні організації та асоціації для захисту своїх інтересів.
Умови демократії
Всебічна участь громадян: Демократія передбачає активну участь громадян у прийнятті рішень. Це може бути здійснено через вибори, референдуми, участь у громадських обговореннях та інші форми.
Захист прав і свобод: Демократія передбачає гарантування прав і свобод громадян. Це включає свободу слова, релігійну свободу, право на збори та асоціації, право на справедливий суд, та інші.
Правова держава: Важливо, щоб держава діяла в рамках закону. Забезпечення правової стабільності та недоторканності закону допомагає запобігти зловживанням владою.
Представницька система: Багато демократичних систем ґрунтуються на представницьких принципах, де громадяни обирають своїх представників для прийняття рішень в іхній інтересах.
Система розділу влади: Принцип розділу влади між виконавчою, законодавчою та судовою гілками сприяє уникненню надмірної концентрації влади та її зловживанням.
Відкритість і прозорість: Демократія передбачає відкритий доступ до інформації про діяльність владних структур. Це допомагає підтримувати високий рівень відповідальності перед громадянами.
Громадянське суспільство: Наявність активного громадянського суспільства, що включає громадянські організації, неприбуткові організації, та інші форми громадської участі, може сприяти розвитку демократії.
Гармонія і різноманіття: Демократія поважає різноманіття поглядів та ідей, створюючи умови для обговорення та компромісів.
Ці умови можуть взаємодіяти і реалізовуватися в різних формах залежно від культурних, історичних та інших контекстуальних факторів.
Сучасна демократія: сутність особливості
Сучасна демократія має ряд особливостей, які відрізняють її від ранніх форм демократії:
Ліберально-демократичний характер. Сучасна демократія ґрунтується на принципах лібералізму, які забезпечують свободу особистості, рівність усіх громадян перед законом та розвиток громадянського суспільства.
Загальнолюдський характер. Сучасна демократія є загальнолюдською цінністю, яка визнається більшістю країн світу.
Прагнення до універсалізації. Сучасна демократія прагне до універсалізації, тобто поширення на всі країни світу.
Сучасна демократія є прогресивною формою політичного правління. Вона забезпечує захист прав і свобод громадян, а також контроль над владою. Однак, вона не є ідеальною системою і потребує постійного вдосконалення.
Типології демократії
Існує кілька типологій демократії, які допомагають класифікувати різні форми демократичних систем в залежності від їхніх особливостей та особливостей управління. Ось декілька з них:
За формою уряду:
Представницька демократія: Система, в якій громадяни обирають представників, які приймають рішення в їхній інтересах. Багато країн мають представницькі демократії.
Пряма (директорська) демократія: Громадяни приймають рішення безпосередньо, а не через обранців. Це може відбуватися через референдуми та інші форми громадського голосування.
За рівнем розвитку інститутів:
Консолідована демократія: Країна, де інституції демократії добре розвинені, з високим рівнем правової стабільності та розвиненою громадянською культурою.
Транзитивна (розвиваюча) демократія: Країна, яка тільки починає формувати інституції демократії або переходить від авторитарного правління до демократії.
За рівнем участі:
Активна демократія: Система, в якій громадяни активно беруть участь у прийнятті рішень та політичних процесах.
Пасивна демократія: Громадяни мають обмежену участь у політичних справах, обмежуючись виборами та іншими формами вираження волі.
За ступенем централізації влади:
Федеральна демократія: Країна з розділеною владою між центральним урядом і регіональними або місцевими урядами.
Юнітарна демократія: Країна, де влада централізована в центральному уряді без великого ступеня автономії для регіонів чи місцевих урядів.
За рівнем економічної свободи:
Соціальна демократія: Система, де держава грає активну роль у регулюванні економіки та надає соціальні послуги.
Ліберальна (економічна) демократія: Система, що надає більший пріоритет економічній свободі та приватній ініціативі.
Моделі демократії Д. Хелда
У своїй книзі "Моделі демократії" (1996) британський політолог Девід Хелд виділяє чотири основні моделі демократії:
Конституційна демократія – це модель демократії, яка ґрунтується на принципах лібералізму. Вона передбачає, що влада належить народу, який здійснює її через вибори та інші демократичні інститути. Однак, влада обмежена конституцією, яка гарантує права і свободи громадян.
Соціальна демократія – це модель демократії, яка прагне до соціальної справедливості та рівності. Вона передбачає, що держава повинна грати активну роль у регулюванні економіки та соціальної сфери.
Демократія участі – це модель демократії, яка передбачає активну участь громадян у політичному житті суспільства. Вона передбачає, що громадяни повинні мати доступ до інформації, мати можливість об'єднуватися в різні організації та асоціації, а також брати участь у громадських дебатах.
Демократія мереж – це модель демократії, яка виникла в умовах глобалізації. Вона передбачає, що влада здійснюється через мережі взаємодії різних органів влади, громадянського суспільства та приватного сектору.
Хелд вважає, що ці моделі не є взаємовиключними. Навпаки, вони можуть доповнювати одна одну. Наприклад, демократичні держави можуть мати як конституційні, так і соціальні елементи.
Хелд також відзначає, що моделі демократії не є статичними. Вони можуть змінюватися в залежності від історичних умов і розвитку суспільства. Наприклад, у сучасному світі спостерігається посилення тенденції до демократизації соціальної сфери.
Консолідація демократії: суть, проблеми, форми
Консолідація демократії - це процес закріплення та укріплення демократичних інститутів та практик в суспільстві, забезпечення стійкості демократичних інститутів та норм, а також розширення підтримки демократії серед населення. Цей процес є важливим, оскільки демократія може бути вразливою до різних викликів, і лише консолідована демократія може ефективно опиратися авторитаризму та іншим загрозам.
Сутність консолідації демократії включає в себе:
Стабільність інститутів: Забезпечення непорушності та стабільності демократичних інститутів, таких як парламент, влада, судова система та інші.
Легітимність та підтримка населення: Здобуття широкої підтримки та легітимності серед населення, що є ключовим для довгострокового існування демократії.
Захист прав і свобод: Гарантування прав і свобод громадян, включаючи свободу слова, свободу зібрань, право на справедливий суд і т. д.
Проблеми консолідації демократії можуть включати:
Корупція: Поширена корупція може підірвати легітимність демократії та порушити роботу державних інститутів.
Несприятливі економічні умови: Економічні проблеми можуть призвести до нестабільності і невдоволення населення, що може вплинути на консолідацію демократії.
Конфлікти та розколи: Етнічні, релігійні чи інші форми конфліктів можуть ускладнити процес консолідації демократії та призвести до дестабілізації.
Форми консолідації демократії включають:
Інституційна консолідація: Зміцнення демократичних інститутів та їхньої ролі в системі влади.
Політична консолідація: Розвиток політичної культури, яка сприяє розумінню та прийняттю демократичних цінностей.
Соціальна консолідація: Забезпечення широкої підтримки демократії серед різних соціальних груп населення.
Культурна консолідація: Виховання та розвиток демократичної культури в суспільстві.
Інтеграція: Здійснення консолідації через інтеграцію до міжнародних організацій та груп, що поділяють демократичні цінності.
Консолідація демократії - це складний та тривалий процес, який вимагає взаємодії різних суспільних секторів та системних змін у політиці, економіці та культурі.
Проблема інституалізації демократичного транзиту і типології перехідних політичних систем
Проблема інституціоналізації демократичного транзиту виникає тоді, коли країна, яка переходить до демократії, стикається з викликами у створенні стабільних та дієвих демократичних інститутів. Ця проблема може бути пов'язана з рядом аспектів:
Неоднозначність та нестабільність інститутів: Процес демократичного транзиту може супроводжуватися нестабільністю та невизначеністю щодо того, які саме інституції будуть встановлені.
Легітимність нових інститутів: Важливим аспектом є отримання легітимності та підтримки населення для новостворених інститутів. Якщо це не вдається, можуть виникнути конфлікти та непокій.
Відсутність досвіду та експертизи: У країнах, які переходять до демократії, може відсутнівати досвід у будівництві та управлінні демократичними інститутами, що ускладнює процес.
Відмова від авторитарних інститутів: Завершення авторитарного режиму та відмова від старих інститутів може бути складною, особливо якщо вони мають глибокі корені в суспільстві.
Типології перехідних політичних систем:
Модель ліберального демократичного переходу:
Характеризується різкими політичними змінами в сторону ліберальної демократії.
Включає в себе вибори, створення конституції, розвиток громадянського суспільства.
Модель авторитарного переходу:
Включає процеси, коли режим авторитаризму реформується, але зберігає певні елементи контролю над політичним процесом.
Може включати імітацію демократії, але зберігати авторитарний характер.
Модель транзитивної поліархії:
Полярна модель, яка визначає перехід до багатопартійності та конкуренції між партіями.
Зокрема акцентується на утворенні нових політичних партій.
Модель національної модернізації:
Спрямована на політичні зміни, пов'язані з національною модернізацією суспільства.
Включає економічні та соціальні реформи.
Модель соціокультурної трансформації:
Акцентує на соціокультурних змінах у суспільстві під час переходу.
Враховує вплив культурних чинників на політичні процеси.
Ці моделі допомагають визначити основні аспекти та ознаки перехідних політичних систем під час формування демократії.
Хвилі демократизації
Перша хвиля демократизації почалася в 1820-х роках і тривала до початку Першої світової війни. В цей період відбулися революції та реформи, які призвели до встановлення демократії в багатьох країнах Європи, Північної Америки та Латинської Америки.
Друга хвиля демократизації почалася після Другої світової війни і тривала до початку 1970-х років. В цей період відбулося встановлення демократії в багатьох країнах Європи, Азії та Африки
Третя хвиля демократизації почалася в 1970-х роках і триває до сьогодні. В цей період відбулося встановлення демократії в багатьох країнах Європи, Азії, Африки та Латинської Америки