Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Процеси в надрах і на поверхні землі - Coggle Diagram

- - - - Землетруси - короткі, раптові поштовхи земної кори, спричинені переміщенням мас гірських порід у надрах Землі. Цьому сприяє порушення розтяжності осередку гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяють на: тектонічні, вулканічні, обвальні, моретруси, техногенні або антропогенні.
  - - - Більшість гірських порід, що складають земну кору, виникли внаслідок магматичних процесів. Залежно від того, виливається магма на поверхню чи застигає у надрах Землі, магматизм поділяють на глибинний, або інтрузивний, і на поверхневий, або ефузивний.
        
        Ефузивний магматизм, або вулканізм, - комплекс явищ, пов’язаних з виливами та викидами магматичної речовини на поверхню Землі та в атмосферу. У надрах Землі магма диференціюється і на поверхню виливається розплавлена маса, яку називають лавою, а також викидаються тверді продукти у вигляді брил, уламків, округлих ядер (вулканічних бомб), камінців, піску, а також попіл, різноманітні гази та водяна пара. :explode:
  - - - Метаморфізм - це процес мінеральної та структурної зміни гірських порід під впливом температури, тиску, підземних розсолів. Він є суттєвою зміною текстури, структури й мінерального складу осадових і магматичних гірських порід унаслідок дії температури, тиску, глибинних розчинів або інших чинників. Метаморфізм зазвичай відбувається за зміни температури в діапазоні 300-1100 °С і тиску в діапазоні 1-6000 атмосфер.
- - - - Вивітрювання
        
        Це процес механічного руйнування і хімічної зміни гірських порід і мінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом атмосферних сил, ґрунтових і поверхневих вод, життєдіяльності організмів і продуктів їхнього розкладання. Вивітрювання є: фізичне (механічне руйнування мінералів і гірських порід під впливом добових коливань температури, замерзання і відтавання води у тріщинах), хімічне (руйнування гірських порід під дією природних вод, що супроводжується розчиненням і вилуговуванням мінералів порід) і біологічне (пов’язане з життєдіяльністю рослин, тварин і мікроорганізмів).
    - - Під текучими водами слід розуміти всі води поверхневого стоку суходолу - від вод струмків, що виникають унаслідок випадання дощу та танення снігу, до вод найбільших річок. За характером і результатами діяльності розрізняють такі види поверхневого стоку вод: площинний зі схилів; стік тимчасових руслових потоків; постійних потоків - річок. Площинний об’єднує дощові та снігові води, які стікають у вигляді суцільного покриву або густої мережі окремих струмків. Відклади, що утворилися площинним стоком води зі схилів, називають делювіальними відкладами, або делювієм. До вод тимчасових руслових потоків належать води ярів і тимчасових гірських потоків. Під час періодичного випадання дощів, а також танення снігів у них збирається велика кількість води, що виконує руйнівну дію. Особлива роль при геологічній діяльності поверхневих вод належить річкам.
  - - - Окрім дуже важливої функції забезпечення життя на Землі, підземні води проводять також і велику геологічну роботу, яка виявляється у вимиванні або розчиненні гірських порід, у карстових і зсувних процесах.
        
        Карст - це особливий процес розчинення, або вилуговування, тріщинуватих розчинних гірських порід підземними та поверхневими водами, унаслідок якого на поверхні Землі утворюються западини, а на глибині - порожнини, канали та печери. До розчинних порід, які піддаються карстуванню, належать солі, гіпси, вапняки, доломіти та крейдяні відклади.
        
        До найбільших підземних форм належать карстові печери, що є системою горизонтальних або похилих розгалужених каналів з великими залами та гротами. У печерах формуються особливі натічні форми, серед яких найпоширенішими є сталактити, що ростуть від стелі печери донизу, та сталагміти, які ростуть навпаки - знизу догори. При з’єднанні сталактитів і сталагмітів утворюються колоноподібні утворення - сталагнати. З діяльністю підземних і поверхневих вод пов’язані також різноманітні зміщення гірських порід. Так утворюються зсуви. Зсуви - це відрив і переміщення схилом донизу великої маси гірських порід під впливом сили тяжіння. Вони мають складну структуру. Зсуви є дуже небезпечним явищем, що завдає великої шкоди людині, - руйнують будівлі, землі, ліси, автошляхи тощо. Боротьба із зсувними процесами може проводитися різними способами залежно від причин, що призводять до зсувоутворення. Наприклад, заходи, спрямовані на виположування схилів, будівництво біля підніжжя схилів бетонних стін.
  - - - До основних еолових процесів належать дефляція і коразія. Дефляція - це процес видування та розвіювання вітром дрібних частинок гірських порід (піщинки, порошинки тощо). Унаслідок дефляції утворюються ніші видування, здіймаються пилові та чорні бурі, що руйнують поверхневий шар земної кори та ґрунту. Коразія - це механічна обробка відслонених гірських порід піщинками, що переносяться вітром. Вона проявляється через їх обточування, шліфування, свердління, здирання тощо. Так виникають різні фігурні скелі.
        
        Найпоширенішими ділянками розвитку еолового рельєфу є бархани й дюни.
        
        Бархани - еолові форми рельєфу, нанесені вітром, піщані, інколи пилуваті чи глинисті рухливі горби серповидної форми, звернені опуклістю проти вітру й не закріплені рослинністю. Висота барханів - 1-10 м, рідко - до 30 м і більше. Схили асиметричні: навітряний - похилий (кут нахилу 5-12°), підвітряний - крутий (кут нахилу 30-33°). Утворюються біля будь-якої перешкоди - куща, горбка тощо. У піщаних пустелях, де сезонні вітри дмуть у протилежних напрямках, здебільшого утворюються пасма барханів. Швидкість руху барханів (від десятків сантиметрів до сотень метрів на рік) залежить від їхніх розмірів, сили й режиму вітру. Рухаючись, бархани часто завдають шкоди освоєним землям.
        
        Дюни - пагорб навіяного вітром піску. У дюн випуклу форму мають круті схили та «хвости», розташовані позаду дюн, з навітряного боку. Пологий схил - повернутий назустріч вітру й має кут схилу 8-20°, навітряний схил - наближається до кута натурального схилу сухого (32-33°) або зволоженого (до 40°) піску. Висота дюни - від 5 до 30 м і більше. Дюни можуть переміщуватися в напрямку переважаючого вітру зі швидкістю до 10 м на рік.