Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Подовження і подвоєння приголосних - Coggle Diagram
Подовження і подвоєння приголосних
Подовження приголосних
Подвоєні приголосні, які не пов'язані зі словотворенням, бувають тільки м'якими і вимовляються завжди як подовжені. Подовженими бувають [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'}, [л'], [н'], [ж″], [ч″], [ш″], якщо вони стоять між голосними.
Примітка. У словах Ганна, ссати, ссавець, бовваніти і овва подовжені тверді приголосні.
Процес подвоєння приголосних звуків внаслідок подовження виник давно
(результат прогресивної асиміляції за місцем та способом творення закріпленої на письмі, що виникла внаслідок занепаду редукованих: судьjа – суд'jа – суд'д'а – суд:а) і зберігається у словах завжди: знання, гілля, суддя, Ілля, роздоріжжя, стаття, міддю, міццю, сталлю, піччю, тінню.
Подовжені приголосні бувають в іменниках середнього роду II відміни: волосся, обличчя, узбережжя, Полісся, мотуззя (але листя, щастя) та в деяких іменниках жіночого і чоловічого роду І відміни: рілля, стаття, Ілля, суддя.
Примітка. Подовження зберігається в усіх відмінкових формах, крім родового відмінка множини: облич, питань, знань, сторіч, узбереж, знарядь:
а) деякі іменники у родовому відмінку множини мають закінчення -їв, але
подвоєння зберігається: почуттів, відкриттів, суддів, Іллів, але статей;
б) перед ю в орудному відмінку однини іменників жіночого роду III відміни:
міддю, сталлю, піччю, зеленню, величчю, розкішшю,
але Керчю, радістю, совістю, ясністю, нехворощю (оскільки стоять не між
голосними, а між голосним і приголосним),
любов'ю, кров'ю, матір'ю (апостроф перед йотованим);
в) в окремих прислівниках: навмання, зрання, спросоння;
г) перед [у], [е] в особових формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: наллю, наллєш, виллю, переллєш та ін.
Подвоєння приголосних
Подвоєння приголосних, що передається на письмі двома однаковими літерами,
залежить від різних причин. Найчастіше пояснюється словотворенням, коли збігаються кінцеві й початкові літери різних частин слова (морфем):
а) префікса й кореня: беззубий, віддаль, роззброєння, ззаду, оббігати;
б) префікса й префікса: возз'єднання, ззамолоду, ззовні, беззастережно;
в) кореня або основи, що закінчується на н, і суфікса, що починається на н:
стінний, осінній, письменник, годинник, віконниця;
г) основи дієслова минулого часу, що закінчується на [с], і частки -ся: розрісся,
трясся, піднісся (але підносься)',
ґ) подвоєння є також у наголошених прикметникових суфіксах -енн- і -анн-:
здоровенний, священний, непримиренний, нездоланний, невблаганний, старанний (але
шалений, жарений, сказаний);
д) на межі двох коренів складного слова: військкомат, юннат.
Цей процес відбувається і в сучасній українській мові. За збігу подвоєні приголосні
можуть бути як твердими (беззубий, віддавна), так і м'якими (осінній, ранній).
Подвоєння приголосних звуків у словах іншомовного походження
У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, анали, бароко, беладона, белетристика, бравісимо, ват (але Ватт), інтелектуальний, інтермецо, колектив, комісія, лібрето, стакато, шасі.
Подвоєння зберігається у таких випадках:
а) загальних назвах на зразок: бонна, брутто, ванна, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, мірра;
б) при збігу однакових приголосних префікса і кореня: ірраціональний, імміграція, контрреволюція;
в) у власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі,
Ніцца, Яффа, Бетті, Джонні, Шиллер, Руссо, Россіні, Мюллер, а також у похідних словах: голландський, калькуттський, марокканець.