Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Народний Рух України (НРУ) за «перебудову» - Coggle Diagram
Народний Рух України (НРУ) за «перебудову»
Народний Рух України став найбільш масовою громадською організацією. Він
формувався на зборах інтелігенції в будинку Спілки письменників України в жовтні-
листопаді 1988 р.
Національно-демократичний рух — рух за відродження демократичних традицій,
збереження етнокультурної самобутності, захист національних інтересів став
підґрунтям для розгортання боротьби за відновлення української державності.
Неформальні громадські організації — організації, що виникають унаслідок вільної
демократичної ініціативи громадян і не обмежені державним втручанням щодо мети,
засобів, членства й керівництва організацією.
Установчий з’їзд виступив за демократизацію, за розвиток національної культури й
мови, боротьбу за свободу особистості, її реальні права. З’їзд НРУ заявив про
підтримку політики «перебудови» і гласності. Головою НРУ було обрано відомого
українського поета І. Драча.
Одні
його члени мали за мету втілення дозволених владою демократизації, гарантування
прав людини. Для інших виборювання демократичних принципів було лише
прелюдією до змагань за суверенітет України.
21 січня 1990 р. НРУ організував найбільш масову в Україні акцію років
«перебудови» — «живий ланцюг», присвячений 71-й річниці Акту злуки УНР і
ЗУНР. Уздовж траси Київ-Житомир-Рівне-Тернопіль-Львів-Івано-Франківськ за
руки взялося майже 1 млн українців.
Зародження багатопартійності
Багатопартійність — існування декількох політичних партій.
У березні 1990 р. III з’їзд народних депутатів СРСР позбавив КПРС монополії на
керівну роль у політичній системі. З того часу в УРСР почали формуватися нові
політичні партії, для характеристики яких найпоказовішим було ставлення до
державного статусу України. Першою, ще до цих подій у жовтні 1989 р., у Львові виникла
Українська національна партія (УНП). Метою діяльності партія визначила й
відновлення Української Народної Республіки, проголошеної в січні 1918 р.
У квітні 1990 р. була створена Українська християнсько-демократична партія
(УХДП). Її очолив Василь Січко, учасник правозахисного руху, політв’язень. Партія
ставила за мету побудову самостійної християнської України. Вона вимагала
притягнення КПРС до відповідальності за злочини проти людства.
Відродження релігійного та церковного життя
Відродження УГКЦ. «Перебудова» і гласність дали можливість вірянам Української
греко-католицької церкви розпочати боротьбу за повну реабілітацію та легалізацію
церкви.
23 січня 1990 р. у Львові відбувся Собор УГКЦ, на якому була офіційно проголошена
легалізація церкви. Навесні 1990 р. греко-католикам був повернутий собор Св. Юра. У
березні 1991 р. з еміграції повернувся кардинал М. Любачівський.
Проте вже 2 жовтня 1989 р. УАПЦ була зареєстрована, а 5-6
червня 1990 р. на всеукраїнському православному Соборі в Києві було проголошено
відродження УАПЦ. Церкву очолив патріарх Київський і всієї Русі-України Мстислав
(Скрипник), який повернувся з еміграції.
Перші вільні вибори до Верховної Ради УРСР (березень 1990 р.)
У березні 1990 р. в усіх радянських республіках відбулися вибори народних депутатів
до республіканських і місцевих рад.
«Демократичний
блок». Він виступив за реальний політичний та економічний суверенітет України,
скасування ст. 6 конституції СРСР, що гарантувала КПРС монополію на владу,
національне відродження українського народу, вільний розвиток культур
національних меншин, свободу віросповідання, різні форми власності тощо.
Декларація про державний суверенітет України
Це полегшило ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня
1990 р. За Декларацію проголосували майже всі депутати. Це була відповідь на
політику Кремля, який ігнорував інтереси союзних республік. На рішення комуністів
вплинув також приклад Верховної Ради Російської Федерації, яка в червні 1990 р.
проголосила державний суверенітет РРФСР. Так, Україна здобула право на самостійну
правотворчість, тобто можливість приймати власні закони з будь-яких питань внутрішньої
та зовнішньої політики.
Суверенітет (від фр. souvereinete — верховна влада; латин. superus — вищий) — повна
незалежність держави від інших держав у її внутрішній та зовнішній політиці.
Декларація передбачала запровадження в разі необхідності власної грошової
одиниці. Проголошувався намір держави забезпечувати національно-культурне
відродження українського народу та гарантувати право на вільний національно-
культурний розвиток усім меншинам. У Декларації зазначалося також, що Україна
має право на власні збройні сили.