Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Зміни соціальної політики - Coggle Diagram
Зміни соціальної політики
Після смерті Й. Сталіна претенденти на найвищу владу, шукаючи підтримки широких
мас, один перед одним намагалися здобути славу «турботливих батьків народу». Отже,
одним з досягнень періоду десталінізації стала активна соціальна політика. Вона
заклала в суспільну свідомість ідею служби соціалістичної держави людині, «її
благу». Це глибинне зрушення свідомості за своєю значущістю було не менш вагомим,
аніж ліквідація сталінської репресивно-каральної системи. З того часу люди стали
порівнювати своє становище з пропагандистськими заявами, що в майбутньому призвело
до розчарування «розвинутим соціалістичним ладом» — комуністичним режимом.
«Хрущовська відлига» та особливо засудження культу Й. Сталіна на XX з’їзді КПРС
привели до певного послаблення ідеологічного тиску, часткової реабілітації жертв
сталінізму, визнання в СРСР, як засновникові ООН, Загальної Декларації прав
людини — усе це дало можливість вийти на суспільно-політичну арену новому
поколінню митців. Найвідомішими серед них були поети І. Драч, Л. Костенко, Д.
Павличко, В. Симоненко, М. Вінграновський; прозаїки В. Дрозд, Вал. Шевчук, Гр.
Тютюнник; літературні критики І. Світличний та І. Дзюба; кінорежисер С. Параджанов і
театральний режисер Л. Танюк; художники А. Горська та П. Заливаха.
Комуністична влада змушена була миритися з новими творчими пошуками й
дозволила об’єднуватися в клуби. Найвідомішим серед них став київський клуб
«Сучасник», заснований на початку 1960 р. з дозволу комсомольського керівництва.
Членами клубу стали І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Симоненко, A. Горська, І. Дзюба, В.
Зарецький, О. Заливала, Л. Семикіна, Г. Севрук та ін. Головою клубу обрали молодого
режисера Л. Танюка.
Припинення організованої боротьби підпільників ОУН і бійців УПА не означало, що в
Україні завершилася боротьба з радянською владою. Документи силових органів
засвідчують, що ця боротьба відбувалася в нових формах, насамперед у творенні
підпільних гуртків, організацій, розповсюдженні листівок і написанні публічних листів,
інших дій, які набували характеру антирежимних виступів.