Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Утворення вогнищ Другої світової війни. - Coggle Diagram
Утворення вогнищ Другої світової війни
.
Вплив світової економічної кризи на міжнародні відносини
Світова економічна криза
відзначилася загостренням міжнародних відносин і спричинила появу потенційних вогнищ нової війни. У відміну від передодня Першої світової війни, лише
деякі країни в
30-ті роки
виявляли бажання до конфлікту.
Була
створена можливість уникнути загрози війни шляхом спільних заходів міжнародної спільноти
. Хоча розвиток міжнародних відносин у 30-ті роки не був однозначним прогнозом на новий конфлікт,
загальна тенденція Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин скеровувалася саме у цьому напрямку.
По мірі
посилення і поглиблення
конфліктів, які щоразу спалахували у
30-ті роки
, зростало
прагнення учасників вирішувати їх не шляхом компромісів, а нав`язуванням силою
своєї волі.
США
у
1931 р.
запропонували оголосити мораторій на один рік по виплаті боргів і
репарацій
. Ця пропозиція була прийнята. У
1932 р. було прийнято рішення взагалі
ліквідувати репараційні зобов’язання Німеччини.
Країни-боржники, з свого боку,
просто перестали сплачувати борги США.
Вогнище війни на Далекому Сході
Перше вогнище війни
виникло на Далекому Сході.
У 1927 р.
прем’єр-міністр Японії
Танака у меморандумі імператору виклав програму територіальних завоювань на
Далекому Сході і знищення могутності США у Тихому океані.
Восени 1931 р.
японські війська
окупували територію Маньчжурії
– важливу в
стратегічному й економічному відношенні частину Китаю.
Напад на Маньчжурію
стався після провокаційного вибуху на залізниці неподалік
Мукдена,
влаштованого японцями 18 вересня 1931 р.
Протягом кількох місяців було
окуповано всю територію Маньчжурії, значно меншою по кількості японською армією, ніж китайська
В результаті
США
та
Англія
домоглися укладення між
Японією і Китаєм
компромісного миру
: Японія виводить свої війська з Шанхаю, а Китай – визнає
Манчжоу-Го.
З’явився перший прецедент безкарності агресії.
Агресія Італії проти Ефіопії
У 1935 р. цим прецедентом скористалась Італія. Вона вважала себе обділеною
результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких планів‚ до яких
входили і наміри завоювання Ефіопії.
З жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіацією і танками, вдерлася
на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила впертий опір. Але сили були нерівними.
Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх
членів організації застосувати до неї економічні санкції.
У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Вона була об’єднана з
Ерітреєю та Італійським Сомалі в Італійську Східну Африку. Ефіопський народ
розгорнув партизанську боротьбу проти агресорів, яка завершилась звільненням країни з
допомогою англійців у 1941 р.
Агресивність Німеччини. Ліквідація Версальської системи
Після приходу до влади
Гітлера
Німеччина приєдналась до групи агресивних держав.
До
1933 р.
становище Німеччини у межах Версальської системи було значно полегшено.
Вона
перестала сплачувати репарації.
На переговорах про роззброєння 1932 р. їй було
обіцяно рівноправність в озброєнні.
Для
Гітлера
перегляд
умов Версальського договору
був лише першим кроком на
шляху
світового панування.
Другим кроком повинно було стати
об’єднання всіх
німців в одній державі
,
а це передбачало приєднання Австрії, населених німцями
районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Польщі і Литви.
Третім кроком
повинно
було стати
завоювання "життєвого простору"
на Сході. Заволодівши сировинними і
аграрними ресурсами Східної Європи, Німеччина, на думку Гітлера, зможе
перемогти у боротьбі за світове панування.
1935 рік
став переломним.
Після виплати Франції компенсації за вугільні шахти
земля Саар
внаслідок плебісциту
відійшла до Німеччини.
Німеччина відмовилась від
статей Версальського договору, які забороняли їй мати військову авіацію, оголосила про
запровадження загальної військової повинності й формування армії з 36 дивізій.
Між Великобританією і Німеччиною у 1935 р. було укладено військово-морську угоду.
За цією угодою Німеччині дозволялось збільшити тоннаж німецького флоту у 5,5
разів і будувати підводні човни.
у
березні 1936 р. німецькі війська були введені у Рейнську
демілітаризовану зону.
Ні Англія, ні Франція не застосували передбачені в цьому випадку
заходи.
У Німеччині йшло нарощування виробництва озброєнь, здійснювались програми
створення синтетичного бензину і каучуку, що зменшило б залежність країни від
імпорту.
Йшла відкрита підготовка до війни.
Створення блоку Берлін–Рим–Токіо
Спільні інтереси
Японії, Італії, Німеччини
швидко привели їх до зближення.
25
листопада 1936 р.
Німеччина і Японія підписали
Антикомінтернівський пакт
, а
6
листопада 1937 р.
до нього приєдналась Італія. Утворилась
"вісь"
Берлін–Рим–Токіо.
Цей блок агресорів не був
монолітним.
Німеччина та Італія суперничали в Австрії і обидві
претендували на гегемонію на Балканах
, перш ніж їм вдалося домовитись про
розмежування сфер впливу в цьому регіоні.
Складніше розвивалися відносини Німеччини та Японії
. Вони ускладнювались тим, що
Японія захопила німецькі колонії у Тихому океані та Китаї і не збиралась їх повертати.
Німеччина та Італія під час японської агресії
1937 р.
проти Китаю
продавали зброю
китайському уряду.
До середини
30-х років Німеччина, Італія та Японія
стали на шлях прямого порушення
умов післявоєнного врегулювання. Над всією
Версальсько-Вашингтонською системою
нависла загроза.
У
1936 р.
вони підтримали заколот
націоналістів в Іспанії,
який привів у 1939 р. до влади Ф.Франка.
Ліга Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
За час свого існування
Ліга Націй не скористалася широкими повноваженнями, наданими
їй Статутом.
У ньому передбачались
обмеження озброєнь
,
взаємні гарантії
територіальної цілісності й незалежності
, заходи з боротьби проти агресора, у тому
числі й
колективні санкції.
На практиці Ліга Націй не стала інструментом захисту миру
й приборкання агресорів.
Жодне питання тут не вирішувалося конструктивно.
Провідні держави були зацікавлені в
нарощуванні своїх збройних сил
, а тому нерідко
займали вичікувальну, безпринципну позицію.
Так, коли
Китай звернувся зі скаргою на
агресію Японії в Маньчжурії,
то Рада Ліги Націй лише висловила надію на нормалізацію
японо-китайських відносин.
Не порахувався з Лігою Націй і
Радянський Союз
, здійснивши
1939 р.
напад на
Фінляндію.