Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Латинська Америка - Coggle Diagram
Латинська Америка
-
Диктаторські режими
Аргентина
На президентських виборах 1931р. переміг ставленик правих сил генерал А. Хусто, який обмежував громадянські права. У роки президентства Хусто в Аргентині посилився вплив фашистської Німеччини.
На парламентських виборах 1936 р. перемогу здобула опозиція. Президентом у 1937 р. був обраний лідер Національно- демократичної партії Р. Ортіс. При ньому почалося поступове відновлення демократичних свобод.
В Аргентині в результаті військового перевороту в 1930 р. був скинутий законний уряд президента Ірігойена. Владу захопив генерал Х. Урібуру, один з найбільших поміщиків країни. Генерал прагнув твердою рукою встановити стабільність у країні, згладити соціальні протиріччя, однак не був підтриманий широкими верствами населення.
Чилі
У вересні 1924 р. група вищих офіцерів здійснила в Чилі військовий переворот і привела до влади військову хунту (військове об'єднання). Вона протрималася при владі лише 4 місяці.
У лютому 1927 р. владу в країні знову захопили військові. Їхнім ставлеником став полковник К. Ібаньєс, який встановив свою диктатуру. Він розпустив парламент, заборонив ліві організації. Зразком для наслідування для нього був Муссоліні.
Куба
У 1925 р. на Кубі була встановлена диктатура президента Х. Мачадо. Він обмежив діяльність всіх політичних партій і організацій, сприяв проникненню іноземного капіталу в країну.
У 1933 р. група офіцерів- змовників заарештувала його і вислала з країни. Новим Диктатором став начальник генерального штабу збройних сил Ф. Батіста, що на довгі роки взяв владу у свої руки. Новий кубинський режим активно підтримували США.
Нікарагуа
Почалися переговори з урядом, але на початку 1934 р. Сандіно, який розпустив армію і повірив владі, був вбитий за наказом командувача гвардії А. Сомоси. Через два роки Сомоса захопив владу в країні й встановив один з найбільш кривавих режимів у Латинській Америці. Диктатура його клану продовжувалася довгі роки.
У Нікарагуа антиолігархічні сили об'єдналися навколо А. Сандіно, який з 1926 р. очолив повстання. У 1932 р. сандіністи підійшли до столиці Манагуа.
Історія країн Латинської Америки в міжвоєнний період свідчить про те, що поєднання диктаторських режимів із соціальним маневруванням і популістською демагогією може тільки на якийсь час стабілізувати обстановку в країні, але не вирішити весь комплекс проблем.
Бразилія
Диктаторський режим у Бразилії встановився з
обранням президентом країни А. Бернардеси, який перебував на посаді глави держави в 1922- 1926 рр. Діяльність уряду Бернардеси викликала широке невдоволення в суспільстві,
незважаючи на певну стабілізацію в економіці.
Незважаючи на диктаторський характер своєї
влади, Варгасу вдалося багато чого зробити для розвитку економіки країни. Закони в соціальній сфері поліпшили становище населення, багато корисного було зроблено у сфері освіти і культури. Таким чином, у Бразилії поєднувався диктаторський режим і прогресивні соціально- економічні перетворення.
У 1926-1930 рр. президентом Бразилії був В. Луїс, який представляв «кавову олігархію» і застосовував авторитарні методи управління. Однак економічна криза, що розпочалась в 1929 р., різко погіршила становище населення і загострила політичні протиріччя. До влади прийшов один з лідерів Ліберального альянсу Ж. Варгас. Наприкінці 30-х рр. він також удався до диктаторських методів управління. Його правління продовжувалося до 1945 P.
-