Please enable JavaScript.

Coggle requires JavaScript to display documents.

Крим як топос порушеної межі в доробку С. Поваляєвої (на матеріалі роману…

- - - - У цьому випадку метафоричний образ «ґвинта» як «того, що замість крові» увиразнює межовість як особливу форму просторової належності, «безкровність» як втрату належності, що перетворюється на не-належність, зникання з просторової канви як втрати відчуття присутності у своєму тілі як присутності взагалі.
    - - «Я дотяг поршень до риски 2, знаючи, що це – самогубство»
      - географічний топос Криму як території-на-межі є поетикальним увиразником топосу ідентичнісного та психічного помежів’я, що, з кута зору міждисциплінарного залучення перспектив поетики і медицини, реалізується у поведінці персонажів як межовий особистісний розлад, ознаками якого є імпульсивність, відчуття порожнечі, нестійкість ідентичнісних і ціннісних паттернів
        
        «пограничні (borderline) пацієнти схожі на берег моря, на який постійно накочуються хвилі». Герої роману обирають шлях втечі (як буквально, так і метафорично, у світ галюцинацій) замість прямого протистояння, що свідчить про їхню межову розщепленість.
        
        Отже,
        Топос Криму як порушеної межі увиразнює номадичний комплекс, пов’язаний із специфікою проживання головним героєм травми, пов’язаної із почуттям втрати належності місцю і близькій людині. Через призму архетипа вічного блукальця, реалізованого в образах гіпі, втілюється концепт загроженості як буття на-межі, внаслідок колонізаторського втручання в ідентичнісний, географічний та особистісний простір героїв.