Please enable JavaScript.
Coggle requires JavaScript to display documents.
Японія. Китай. Індія. - Coggle Diagram
Японія. Китай. Індія.
Япония
Після Першої світової війни загострилася боротьба великих держав за вплив у
районі Тихого океану.
У 1925 р. демократичні сили домоглися введення в країні
загального виборчого права для чоловіків‚ системи соціального забезпечення.
таємного меморандуму Танаки, що
мав розгорнутий план агресії та встановлення панування Японії в Південно-Східній
Азії та в басейні Тихого океану.
У 1929 р. Японію охопила глибока економічна криза.
Під час економічної кризи 30-х рр. Японія, США та Англія прагнули якомога ширше
забезпечити собі присутність на китайському ринку. Політика "відкритих дверей" і
"рівних можливостей" давала перевагу США у боротьбі за китайський ринок.
18 вересня 1931 р. японські війська почали вторгнення в Північно-Східний Китай.
25 листопада 1936 р. між Японією і Німеччиною було підписано
Антикомінтернівський пакт.
Китай.
У 1912 р. після Сіньхайської революції Китай було проголошено республікою.
4 травня 1919 р. вони вийшли на демонстрації та
мітинги з вимогами до уряду повернути півострів, звільнити прояпонськи
налаштованих чиновників та оголосити бойкот японських товарів.
Напередодні цих подій у Китаї були три впливові політичні сили, що виборювали
владу: офіційний уряд у Пекіні, Гоміндан на чолі з Сунь Ятсеном і КПК. До того ж їм
доводилося вести боротьбу з мілітаристськими угрупованнями
30 травня 1925 р. на знак протесту в Шанхаї спалахнуло повстання,
підтримане всіма верствами суспільства ("Рух 30 травня").
Унаслідок бойових дій війська Чан Кайші восени 1926 р. взяли Ухань, у лютому
1927 р. — Нанкін, у березні того ж року — Шанхай.
Наприкінці 1928 р. Центральний виконавчий комітет Гоміндану прийняв офіційне
рішення про завершення воєнного етапу революції та про початок політичних
перетворень.
У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун,
Японська агресія та тиск СРСР змусила КПК і Гоміндан у квітні 1937 р. знову
об’єднати сили.
Індія
Під час
війни колоніальна влада обіцяла надати Індії самоврядування.
На чолі національно-визвольного руху залишався ІНК, визнаним лідером якого був
М.Ганді. Ідеологією індійського національного руху став гандизм.
У
1919 р. англійський парламент прийняв закон про управління Індією.
6 квітня 1919 р. Ганді закликав до згортання будь-якої ділової активності й закриття
магазинів на знак протесту проти закону Роулетта.
У березні 1930 р. Ганді в супроводі своїх послідовників вирушив у тритижневий
похід до узбережжя Аравійського моря,
У 1931 р. між лідерами ІНК та британською адміністрацією було укладено угоду, за
якою колонізатори припиняли репресії та звільняли ув’язнених,
Тоді ІНК у 1932 р. оголосила нову
компанію громадської непокори. У відповідь заборонили ІНК і кинули
до в`язниці Ганді.